Природний заповідник «Древлянський»
Літопис природи
Загальні відомості
Загальна площа природного заповідника «Древлянський» становить 30 872,84 гектара земель державної і комунальної власності, які надаються Заповіднику в постійне користування. До його складу увійшла переважна частина території ландшафтного заказника місцевого значення «Древлянський» (загальною площею 40 055,6 га), що створений рішенням 8-
Заповідник знаходиться у Народицькому районі Житомирської області на південь та південний схід від смт. Народичі. Територія заповідника охоплює значні площі лісів, сильно (більше 15 Кі/км 2 за 137Cs) забруднених радіонуклідами, тобто зони безумовного (обов’язкового) відселення, розділені невеликими масивами колишніх сільськогосподарських угідь. Внаслідок високих рівнів радіоактивного забруднення нині вони являють собою старі перелоги, а також ділянки природних лук та боліт які повільно заліснюються переважно природним шляхом. Антропогенний вплив на лісові та інші природні екосистеми, а також колишні агроекосистеми після Чорнобильської катастрофи був мінімальний. Нині тут переважають процеси демутації флори та фауни, а наявність зони безумовного (обов’язкового) відселення забезпечує охоронний режим. Саме це разом з багатством та різноманітністю природних умов території обумовлює її значне біологічне та ландшафтне різноманіття.
Природний заповідник «Древлянський» є одним з елементів національної екологічної мережі (Народицьке суб’ядро Чорнобильського екологічного ядра), також є важливою ІВА-
Характеристика території заповідника
Переважна частина території заповідника – це ліси, які знаходяться у віданні ДП «Народицький спецдержлісгосп» – всього 16 823 га – і входять до складу трьох лісництв: Народицького (8 294 га), Кліщівського (5 034 га) та Заліського (3 495 га). Значно менша площа лісів належить Радчанському лісництву ДП «Народицький лісгосп АПК» (57,7 га). Решта площі заповідника є землями запасу Народицької районної ради (2 430 га), Народицької селищної ради (10 470,74 га), Мотійківської (673,3 га) та Селецької (418,1 га) сільських рад (табл.1).
Таблиця 1.
В узагальненій структурі землекористування природного заповідника «Древлянський» частка лісів у площі заповідника складає 54,68 %, і вона буде збільшуватися з часом за рахунок заліснення перелогів; луки займають 34,58 % території, в т. ч. сіножаті – 14,66 % та пасовища – 19,92 %. Заповідник характеризується значною кількістю перелогів – 7,87 % площі, що є резервом для лісових земель, проте нині є загрозою для лісів заповідника з погляду пожежної безпеки. Незначна частка площі заповідника представлена заболоченими землями та чагарниками – 0,05 та 0,07 % відповідно.
Природні умови заповідника
За фізико-
Заповідник повністю знаходиться на південній окраїні Поліської низовини. Рельєф заповідника, який проектується, характеризується наявністю похилого підйому від долини р. Уж на південь –
Переважають у районі похило-
Геологічна будова території заповідника
Ґрунти заповідника є різноманітними, а на стику різних типів місцевостей – строкато-
На еолових відкладах на піщаних дюнах, під сухими сосновими лісами лишайниковими сформувалися ділянки бідних відмін дерново-
На окремих залишках лесових островів з лесоподібними суглинками під сосново-
Клімат заповідника
Клімат природного заповідника «Древлянський» помірно-
Середня багаторічна сума опадів дорівнює 626 мм з коливаннями по роках 368 –
Найважливіші метеорологічні та агрокліматичні показники регіону наведені у таблиці 2. Дані таблиці наочно демонструють, що у природному заповіднику річна сума активних температур, вищих +5 °С, дорівнює 2829°. Максимальні місячні величини згаданого показника спостерігаються у липні– серпні – 543–519°, а мінімальні, у квітні (228°) та жовтні (213°) відповідно, що знаменує початок та кінець вегетаційного періоду.
Мінімальна величина гідротермічного показника Г.Т. Селянінова у природному заповіднику «Древлянський» спостерігається у травні – 1,24, що відповідає помірно посушливим для лісової зони умовам зволоження, а максимальна – у квітні – 2,02, що відповідає підвищеній вологості. В цілому ж по місяцях вегетації переважають величини ГТК, характерні для нормальних умов зволоження лісової зони. В середньому за вегетаційний період величина ГТК дорівнює 1,60.
Найважливіші метеорологічні та агрокліматичні показники території природного заповідника «Древлянський» (за даними м/с «Поліське»)
Таблиця 2.
Сонячна радіація.
Пряма сонячна радіація у нашому районі складає за рік –
Таблиця 3.
Сонячне сяйво за рік складає 1764 години. Найбільше сонячних днів у:
Травні –
Червні-
Липні –
Серпні –
Найменше сонячного сяйва буває у :
Листопаді –
Грудні –
Січні –
Лютому –
Інші місяці займають проміжне місце між вищезгаданими.
Таблиця 5.
Графік річного ходу температур
Відносна вологість повітря в районі досить висока. У січні, лютому, листопаді, грудні 82 –
. Найбільше опадів випадає у:
Травні-
Червні-
Липні-
Серпні-
Найменше опадів випадає у січні, лютому, березні, жовтні, грудні. Від 26 до 45мм.
Таблиця 6.
Звідси випливає, що найбільш похмурими (хмарними) днями є січень, лютий, листопад, грудень. Від 74% до 80% днів у цих місяцях є хмарними. Найменше хмарних днів припадає на квітень –
Вітри, які панують на території заповідника протягом року:
Північні вітри –
Північно-
Північно-
Південні-
Південно-
Південно-
Східні-
Західні-
Штиль-
Звідси випливає, що 48% вітрів дмуть із західного напрямку (захід, північний та південний захід), тобто вітри з Атлантики. Вітри зі сходу, північного та південного сходу дмуть 31% часу тощо.
Метеорологічна характеристика сезонів року
Зима
Прихід зими визначається при переході максимальних температур нижче 0°С. Такий перехід максимальних температур у 2012-
Максимальна температура знизилась до –
Початок січня був порівняно теплий. Максимальна температура становила +8°С, а мінімальна –
В першій декаді лютого температура піднімалась до +5°С і йшов дощ. Найбільш холодною була середина третьої декади, а саме 27 лютого (-
Весна
Весна прийшла із запізненням. Початок березня був прохолодним і засніженим. На початку другої декади температура знову почала знижуватись до –
Початок квітня дещо нагадував попередній місяць. Початок місяця був прохолодний, середина дещо тепліша і 11 квітня відбувся перехід температур, і надалі температура не знижувалася. Максимальна температура була 28 квітня і досягала +26°С,а мінімальна 9 квітня (-
Початок травня був порівняно теплий. В другій декаді, а саме 11.05.2013р. температура піднялась до +34°С , а середньодобова температура досягла +22,5°С, що означає прихід літа.
Літо
Метеорологічне літо почалося 11 травня. Температура вдень досягала +34 С ,а вночі +16°С. Висока температура і дощі протримались майже до кінця місяця. Дощі випадали у вигляді грози. Весь червень був жарким. Температура піднімалась до +35°С, 16 і 20 червня. Дощі випадали у першій декаді. Друга і третя декади були з сухою погодою. Середньомісячна температура становила +22,4°С.
З початком липня денна температура досягала +35°С. Висока температура протрималась і в другій декаді. В третій декаді температура повітря різко знизилась і в ночі становила лише +12°С, 23 липня. Кілька днів випадали опади. Середньодобова температура за місяць становила +22,3°С.
Серпень виявився жарким і сухим. Особливо жаркою виявилась перша декада,коли максимальна температура не знижувалась нижче +28°С.
Гідрографія заповідника
Гідрографічна сітка заповідника є добре розвинутою. Найбільшою річкою «Древлянського» є р. Уж, в околицях смт. Народичі в неї впадає р. Жерев. Серед правих притоків р. Уж слід виділити р. Звіздаль, р. Ослив, р. Лозниця, р. Кам’янка (табл.8). Більшість згаданих водотоків тече у добре розроблених долинах, р. Уж та р. Жерев помітно мандрують, що зумовлює наявність значної кількості заплавних озер. Слід зазначити, що гідрологічною особливістю всіх згаданих водотоків є виражена сильна весняна повінь, коли заплава р. Уж завширшки 2 км перетворюється на суцільне водосховище. Аналогічна ситуація спостерігається й під час сильних літніх паводків. Льодостав на річках заповідника триває близько 90 днів.
У територію заповідника входять кілька штучних ставків (смт. Народичі, с. Лозниця та ін.). Болота заказника переважно евтрофні, заплавні. У районі заповідника знаходяться значні запаси міжпластових (артезіанських) вод (3,1 – 5,0 л/с км 2), які містять велику кількість іонів заліза.
За аніонним складом підземні води природного заповідника відносяться до гідрокарбонатних. Вік водовмісних та водотривких комплексів верхньопалеогенового та нижньонеогенового періоду. Літологічний склад водовмісних порід являє собою піски з проверстками глин та вапняки з проверстками пісковиків.
Таблиця 8.
Ландшафти заповідника
За геоботанічним районуванням України територія заповідника входить до складу Народицько-
Ліси збереглися переважно у межиріччях Уж–Жерев та Уж–Звіздаль. Переважають на цій території дубово-
На багатих відмінах дерново-
Для охорони ділянок цієї асоціації у Народицькому районі (Народицьке лісництво, квартали 46-
У заплавах річок вузькими смугами зустрічаються вільшняки – таволговий, кропивовий, малиновий, приберегово-
Рідкісна компонента фітоценофонду заповідника представлена переважно лісовими ценозами – типовими в минулому, а нині стиглими лісами, які зберегли свій флористичний склад та ценотичну будову. Зокрема, у Народицькому лісництві в околицях смт. Народичі збереглися 100-
У Заліському лісництві збереглися значні за площею масиви соснових лісів бруснично-
Рослинний світ
Серед фітоценозів, що занесені до «Зеленої книги України», у природному заповіднику «Древлянський» слід виділити водну рослинність, до складу якої входять рідкісні рослинні угруповання (формації):
Глечиків жовтих (Nuphareta lutei) – досить звичайні в усіх річках та більшості ставків.
Латаття білого (Nymphaeta albae) – р. Уж.
Латаття сніжно-
Водяного горіха плаваючого (Trapaeta natantis) – р. Уж.
Сальвінії плаваючої (Salviniena natantis) – р. Уж, невеликі ділянки.
Природна флора заповідника, за попередніми підрахунками, налічує близько 800 видів судинних рослин, що складає близько 53 % флори Українського Полісся в цілому. Дані флористичних досліджень цієї території застаріли, потребують актуалізації та значної деталізації. У складі флори судинних рослин переважають родини айстрових (Asteraceae), осокових (Cyperaceae), капустяних (Brassicaceae), розових (Rosaceae), губоцвітих (Lamiaceae), злакових (Poaceae).
У складі флори наявна численна раритетна компонента генофонду. Так, зокрема, у заповіднику охоронятимуться види, що занесені до Бернської конвенції: водяний горіх плаваючий (Trapa natans L. s.l.), змієголовник Рюйша (Dracocephalum ruyschiana L.), сальвінія плаваюча (Salvinia natans L.), сон широколистий (Pulsatilla patens (L.) Mill.), юринея синювата (Jurinea cyanoides (L.) Rchb), а також види, що занесені до Європейського червоного списку видів, які зникають у всесвітньому масштабі – козельці українські (Tragopogon ucrainicus Artemcz.) та смілка литовська (Silene lithuanica Zapał).
Окрім перерахованих вище, занесені до третього видання «Червоної книги України» у Древлянському заповіднику, такі судинні рослини:
Булатка довголиста (Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch.).
Гніздівка звичайна (Neottia nidus-
Дифазіаструм триколосковий (Diphasiastrum tristachyum (Pursh) Holub).
Коручка чемерниковидна (Epipactis helleborine (L.) Crantz.).
Косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.).
Лілія лісова (Lilium martagon L.).
Любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.).
Осока затінкова (Carex umbrosa Host).
Пальчатокорінник м’ясо-
Пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsiі (Druce) Soo).
Півники сибірські (Iris sibirica L.).
Плаун колючий (Lycopodium annotinum L.).
Також на території Заповідника охороняються популяції багатьох регіонально рідкісних видів флори; таких, як кадило сарматське (Melittis sarmatica Klokov), мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-
Тваринний світ
Тваринний світ Древлянського заповідника вивчений лише фрагментарно. За зоологічним районуванням територія заповідника знаходиться у Голарктичній області, Європейській підобласті, зоогеографічній провінції мішаних лісів (Житомирське Полісся). Ландшафтні умови та структура біотопів обумовлюють перебування представників тваринного світу у такому співвідношенні: 51 % – тварини лісових комплексів, 34 % – водно-
У формуванні фауни важливу роль відіграє заплава р. Уж з притоками (р. Жерев, Норинь, Грезля, Ослив, Звіздаль). Велика частина території належить до зони відчуження, де змінився спектр антропогенних навантажень, що наклало відбиток на поширення та чисельність представників тваринного світу. За результатами попередньої інвентаризації, яка потребує ретельних додаткових досліджень, в регіоні зареєстровано 42 види ссавців (в т. ч. 6 видів ареалогічно очікувані), 188 видів птахів (передбачається ще 13 ареалогічно очікуваних), 7 – плазунів, 11 – земноводних, 17 – риб (передбачається додатково ще 3 види), 1 вид круглоротих.
З ссавців характерними є лось (Alces alces), козуля європейська (Capreolus capreolus), дикий кабан (Sus scrofa), лисиця звичайна (Vulpes vulpes), куниця лісова (Martes martes), вовк (Canis lupus), заєць сірий (Lepus europaeus), білка звичайна (Sciurus vulgaris), бобер європейський (Castor fiber), миша жовтогорла (Apodemus flavicollis), нориця руда (Myodes glareolus), їжак звичайний (Erinaceus europaeus), бурозубка звичайна (Sorex araneus), кріт європейський (Talpa europaea) тощо. В агроценозах – полівка звичайна (Microtus arvalis) та миша польова (Apodemus agrarius). Дещо рідше зустрічаються акліматизовані види – єнотовидний собака (Nyctereutes procyonoides), ондатра (Ondatra zibethicus), норка американська (Mustela vison). До нечисленних видів ссавців належить вовчок горішниковий (Muscardinus avellanarius), який занесено до Європейського Червоного списку, бурозубка мала (Sorex minutus), мишка лучна (Micromys minutus), полівка водяна (Arvicola terrestris), ласка (Mustela nivalis), тхір чорний (Mustela putorius), куниця кам’яна (Martes foina), вечірниця дозірна (Nyctalus noctula), нетопир малий (Pipistrellus pipistrellus).
З ссавців, які занесені до «Червоної книги України», у заповіднику зустрічаються 7 видів:
Широковух європейський (Barbastella barbastella),
Вечірниця мала (Nyctalus leisleri),
Заєць білий (Lepus timidus),
Рись звичайна (Lynx lynx),
Видра річкова (Lutra lutra),
Норка європейська (Mustela lutreola),
Горностай (Mustela еrmineа).
Орнітофауна заповідника представлена 188 видами: лісовими (54,2 % загальної кількості видів), водно-
Для водно-
Звичайні синантропні види – ластівка сільська (Hirundo rustica), горобець хатній (Passer domesticus), горихвістка чорна (Phoenicurus ochruros). В агроценозах домінує горобець польовий (Passer montanus), жайворонок польовий (Alauda arvensis), щеврик лучний (Anthus pratensis). У зимовий період у заповіднику зареєстровано 54 види птахів.
З регіонально рідкісних гніздових птахів у межах Древлянського заповідника зустрічається пірникоза мала (Podiceps ruficollis), бугай (Botaurus stellaris), бугайчик (Ixobrychus minutus). Впродовж багатьох років на східній околиці смт. Народичі в долині р. Уж існувала колонія сірих чапель (Ardea cinerea). В околиці с. Любарка з року в рік гніздиться пара лебедів-
До малочисельних мігрантів належать гагара чорношия (Gavia arctica), пірникоза сірощока (Podiceps grisegena), пірникоза велика (Podiceps cristatus), гуска мала (Anser erythropus), лебідь-
У природному заповіднику зустрічається 18 видів птахів, які занесені до «Червоної книги України»:
Лелека чорний (Ciconia nigra).
Скопа (Pandion haliaetus).
Лунь польовий (Circus cianeus).
Орел-
Підорлик великий (Aquila clanga).
Підорлик малий (Aquila pomarina).
Беркут (Aquila chrisaetos).
Сапсан (Falco peregrinus).
Орлан-
Змієїд (Circaetus ferox).
Глушець (Tetrao urogallus).
Журавель сірий (Grus grus).
Дрохва (Otis tarda).
Коловодник ставковий (Tringa stagnatilis).
Кульон великий (Numenius arquata).
Пугач (Bubo bubo).
Сова бородата (Strix nebulosa).
Сорокопуд сірий (Lanius excybitor).
Під час осінньої міграції в долині р. Уж (Народицький р-
Долина р. Уж в межах Народицького району Житомирської області та Поліського району Київської області площею 16 300 га визначена як така, що має глобальне та регіональне значення для збереження птахів (ІВА 302).
З плазунів домінуючою є ящірка прудка (Lacerta agilis), подекуди зустрічаються вуж звичайний (Natrix natrix) та гадюка звичайна (Vipera berus), відмічена «червонокнижна» мідянка (Caronella austriaca). В окремих водоймах площею до 0,2 га нараховується до 4–6 особин черепахи болотної (Emis orbicularis). З комплексу земноводних найчисельнішою є жаба гостроморда (Rana arvalis). До регіонально рідкісних належить тритон гребінчастий (Triturus cristatus), райка звичайна (Hila arborea), жаба трав’яна (Rana temporaria), кумка червоночеревна (Bombina bombina).
Фоновими видами риб є карась сріблястий (Carassius gibelio), в’юн (Misgurnus fossilis), окунь (Perca fluviatilis), щука (Esox lucius), плітка (Rutilus rutilus). Значно зменшилась за останні роки чисельність карася золотого (Carassius carassius). До малочисельних видів належать краснопірка (Scardinius erythrophtalmus), йорш звичайний (Acarina cernua), щиповка звичайна (Lobitis taenia), лящ (Abramis brama), головень (Leucisus cephalus). Рідкісним є сом (Silurus glanis). У р. Грезля зафіксовано міногу українську (Endontomyzon mariae) – представника «Червоної книги України» та Європейського Червоного списку; спостерігався у річках заповідника (р. Уж, р. Ослив) й минь річковий (Lota lota), який також занесений до «Червоної книги України».
З видів комах, що занесениі до «Червоної книги України», на території заповідника виявлено такі види:
Жук-
Вусач мускусний (Aromia moschata).
Махаон (Papilio machaon).
Аполон чорний (Appolo mnemozine).
Райдужниця велика (Apatura iris).
Стрічкарка блакитна (Catocala fraxini).
Стрічкарка тополева (Limenitis populi).
Ендроміс березовий (Endromis versicolor).
Ктир шершнеподібний (Asilus crabroniformis).
Значна кількість видів тварин заповідника має також міжнародний статус охорони. Так до Додатку ІІ Бернської конвенції (Види тварин, що підлягають особливій охороні) занесені:
Вовк (Canis lupus).
Норка європейська (Mustela lutreola).
Видра річкова (Lutra lutra).
Родина гагарові (Gaviidae) – всі види.
Лелека чорний (Ciconia nigra).
Ряд соколоподібні (Falconiformis) – всі види.
Глушець (Tetrao urogallus).
Журавель сірий (Grus grus).
Деркач (Crex crex).
Дрохва (Otis tarda).
Ряд совоподібні (Strigiformes) – всі види.
Рибалочка голубий (Alcedo atthis).
Одуд звичайний (Upupa epops).
Ряд дятлоподібні (Piciformes) – всі види.
Родина ластівкові (Hirundinidae) – всі види.
Родина плискові (Matacillidae) – всі види.
Родина сорокопудові (Laniidae) – всі види.
Волове очко (Troglodytes troglodytes).
Родина тинівкові (Prunellidae) – всі види.
Родина славкові (Sylviinae) – всі види.
Родина мухоловкові (Muscicapinae) – всі види.
Родина синицеві (Paridae) – всі види.
Родина повзикові (Sittidae) – всі види.
Іволга звичайна (Oriolus oriolus).
Черепаха болотна (Emys orbicularis).
Мідянка (Coronella austriaca).
Квакша звичайна (Hyla arborea).
Жаба гостроморда (Rana arvalis).
До Додатку ІІІ Бернської конвенції (Види тварин, що підлягають охороні) занесені:
Їжак європейський (Erinaceus europaeus).
Родина землерийкові (Soricidae) – всі види.
Білка звичайна (Sciurus vulgaris).
Бобер річковий (Castor fiber).
Родина соньові (Gliridae) – всі види.
Куниця кам’яна (Martes foina).
Куниця лісова (Martes martes).
Борсук (Meles meles).
Горностай (Mustela erminea).
Ласка (Mustela nivalis).
Тхір лісовий (Mustela putorius).
Рись європейська (Lynx lynx).
Кабан дикий (Sus scrofa).
Мінога українська (Endontomyzon mariae).
Шипавка звичайна (Cobitis taenia).
В’юн (Misgurnus fossilis).
Cом звичайний (Silurus glanis).
Рак звичайний (Astacus astacus).
Списки видів тварин заповідника, що занесені до Додатків ІІ та ІІІ Бернської конвенції, потребують подальшого розширення та уточнення.
Календар природи
Антропогенний вплив
Радіоекологічна характеристика території заповідника
До аварії на ЧАЕС рівні забруднення довкілля на території області складали 1–2 Бк/м 2 і були спричинені в основному випробовуваннями ядерної зброї (глобальний фон).
Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 26 квітня до 5 травня 1986 року в навколишнє середовище надійшло близько 50 Мкі радіоактивних речовин, у тому числі і таких екологічно небезпечних радіонуклідів, як 137Сs, 90Sr, 238-
Найбільш виражений радіоактивний слід спостерігається в північних районах області, які межують з Білорусією. В основному це Народицький та Овруцький райони, а також частина Лугинського та Коростенського, які виявилися найбільш забрудненими, як за щільністю, так і за площею (рис.1).
Рис. 1. Фрагмент карти забруднення території України 137Cs (ЗБ(О)В у Житомирській області) станом на 1 січня 1998 р.
Найвищий рівень забруднення радіоцезієм в Народицькому районі було виявлено в с. Звіздаль – 217 Кі/км 2 .
Радіаційне забруднення нанесло велику екологічну шкоду довкіллю Житомирської області, особливо зоні Полісся і призвело до руйнування багатьох біоценозів, унеможливило традиційне природокористування, обмежило ведення сільськогосподарського виробництва, негативно позначилось на здоров’ї людей і довкіллі. Усе це має вкрай небажані екологічні та соціально-
Після аварії 4 села (Довгий Ліс, Мотилі, Нове Шарно, Омельники Народицького району) потрапили в зону відчуження і були відселені в 1986 році.
18 сесія обласної ради народних депутатів ХХI скликання своїм рішенням від 15. 02. 94 р. затвердила межі зон безумовного (обов’язкового) відселення та припинила право користування землями з високим рівнем радіаційного забруднення: 137Cs більше 15 Кі/км 2 на мінеральних та від 5 до 15 Кі/км 2 – на органогенних ґрунтах у Народицькому районі на площі 17 998,3 га.
Радіаційну ситуацію на сільськогосподарських угіддях Житомирської області, зумовлену аварією на ЧАЕС, почали вивчати в перші ж дні після її виникнення спеціалісти агрохімслужби Мінсільгосппроду України під науковим керівництвом філіалу НДІСГРСРСР та інші установи. У 1986 – 1987 рр. були обстежені сільськогосподарські угіддя з використанням гамма-
Таблиця 9.
Забруднення радіоцезієм території Народицького району Житомирської області станом на 01.12.1998 р, тис. га
Територія заповідника характеризується слабохвилястим типом рельєфу з незначними амплітудами коливання відносних висот, де обширні слабодерновані (часто заболочені) пониження чергуються з невеликими за площами підвищеннями, що мають плоскі вершини та пологі схили, крутизна яких не перевищує 1 – 2°. У зв’язку з незначним стоком змив і розмив ґрунтів і пов’язане з цим яроутворення на землях зони проявляється на дуже обмежених (близько 200 га) територіях. Незначна потужність процесів водної ерозії обумовлює слабку горизонтальну міграцію радіонуклідів, які зосереджені у верхній частині ґрунтової товщі.
У структурі ґрунтового покриву зони переважають дерново-
Легкий механічний склад ґрунтів обумовлює їх низьку протидефляційну здатність і в результаті активізації процесів вітрової ерозії сприяє значній горизонтальній міграції радіонуклідів, зосередженню їх в геохімічних та штучних межах, де вони утворюють плями підвищеного забруднення. Після припинення використання таких земель у сільськогосподарському виробництві їх засівають травосумішками злакових трав. Також іде процес часткового заліснення найменш якісних за родючістю площ.
Хімічний склад дерново-
Заплави рік з пологими схилами (крутизна до 1°) переходять в надзаплавні тераси. Протягом 14,6 км надзаплавні тераси мають круті схили (5/7°), де можлива горизонтальна міграція радіонуклідів. Кліматичні умови обумовлюють глибоке проникання атмосферних опадів в товщину ґрунту, що поряд з іншими факторами сприяє посиленню вертикальної міграції радіонуклідів.
Характер рельєфу, атмосферні опади, мікрокліматичні умови сприяли утворенню високоградієнтної структури забруднення в межах території Заповідника. У першу чергу це стосується долин річки Уж (смт. Народичі; сіл: Христинівка, Ноздрище, Нове Шарне, Старе Шарне; та населених пунктів: Базар, Булів, Васьківці, Великі Кліщі, Велики Миньки, Ганнівка, Калинівка, Карпилівка, Колосівка, Любарка, Малі Кліщі, Малі Минькі, Рудня-
Ліси в Заповіднику займають площу в 16 881 га. Через велику мозаїчність радіоактивних випадінь лісові масиві зони також розподілені за щільністю радіоактивного забруднення. Відповідно даній градації переважна більшість лісових масивів відносяться до рівня забруднення більше 15 Кі/км 2
Значна частина земель Заповідника знаходиться під дерево-
Прогностичні розрахунки показують, що навіть у 2016 році в ґрунтах сільськогосподарських угідь Житомирського Полісся залишиться біля 50% їх загальної кількості радіонуклідів, що надійшла в період Чорнобильської катастрофи. Тому сподіватися на різке зниження рівнів забруднення сільськогосподарської продукції не варто. Адже вертикальна міграція в ґрунті 137Сs та 90 Sr протягом усіх 25 років з дня аварії на ЧАЕС відбувається з дуже малою швидкістю.
Можна констатувати, що і через 25 років після аварії на ЧАЕС значна частина (до 90%) 137Cs на природних угіддях продовжує зосереджуватись у верхніх шарах. Так, при нормальних рівнях зволоження ґрунтів у 5-
В цілому у верхньому 15-
Досить складною та неоднозначною залишається радіаційна обстановка і в лісах.
Внаслідок значних рівнів радіоактивного забруднення лісів північно-
В області найбільші площі лісів цієї зони розташовані у Народицькому ДЛГ: 6,2 тис. га у зоні щільності забруднення 15-
Сьогодні, внаслідок природного розпаду радіонуклідів, відбулося значне зменшення їх концентрації в грунтах лісів.
Із загальної площі 32,1 тис. га лісів, віднесених у 1991 р. до зони безумовного (обов’язкового) відселення, нині 1,6 тис. га перейшли до зони 7-
Щодо головної продукції лісового господарства – деревної, то треба мати на увазі, що на більшій території області характерним є поступове збільшення вмісту Cs 137 за рахунок щорічного наростання радіоактивно забруднених висотних та радіальних приростів деревини.
Спостерігається також вкрай негативна тенденція до поступового погіршення санітарного стану лісових насаджень У відповідності з діючими нормативами, лісогосподарські заходи з догляду за деревиною тут не проводяться практично з 1986 р. Цілковита заборона господарської діяльності в радіоактивно забруднених лісових масивах призводить до прискорення процесу самозрідження деревостанів, який закономірно властивий насадженням усіх порід як природного, так і штучного походження. Внаслідок жорсткої боротьби за існування при переході деревостанів у старші групи віку значно зростає напруженість росту дерев, зменшується кількість їх на одиниці площі, накопичується сухостій. Дослідженнями співробітників Поліського філіалу УкрНДІЛГА к.с.-
Під наметом лісу збільшуються запаси лісової підстилки, нагромаджується опад – відмерла хвоя, листя, дрібні гілочки, кора, швидкість біологічного розкладу яких значно уповільнена у порівнянні з нормальними деревостанами. Сухостійні дерева під впливом природних чинників поступово вивалюються, втрачають верхівки, верхні частини стовбурів, які падають на грунт, утворюючи валіж. Створюються сприятливі умови для розвитку осередків шкідників та захворювань лісу. В лісових масивах значно зростає пожежна небезпека. Все це негативно впливає на екологічну стійкість лісових екосистем, гальмує ріст і зменшує продуктивність радіоактивно забруднених насаджень.
Що стосується харчових продуктів лісового походження (грибів та чорниць), то їх забруднення майже завжди перевищує нормативні показники у декілька десятків разів в залежності від місця збору.
Основною метою лісового господарства на цій території є –
Природні процеси лісовідновлення зараз поволі розвиваються на орних в минулому землях. Ці процеси проходять певні стадії – сукцесії. Вони є оптимальними з точки зору формування стійких природних лісових ценозів. Через повільність цих процесів виникла потреба застосувати штучне лісовідновлення.
Література:
_________________________________________________________________________________________
1. А.С. Малиновський, О.О. Орлов, І.Г. Грабар. Древлянський природний заповідник, його місце в мережі природно-
2. А. С. Малиновський, М. І. Дідух, Л. Д. Романчук та інші. Радіоекологічна оцінка території зони безумовного ( обовязкового) відселення Житомирської області (20 років після аварії на ЧАЕС), Житомир, ДАУ, 2006, ст.6-
3. Орлов О.О. Рідкісні та зникаючі види судинних рослин Житомирської області / О.О. Орлов. – Житомир : Волинь, ПП “Рута”, 2005. – 296 с.
4. «Народиччина, край мій рідний»,учнівський науково-
5. Птахи України під охороною Бернської конвенції / за ред. Г.Г. Гаврися. – К., 2003. – 394 с.
6. Рішення Житомирської обласної ради від 15.08.2008 р. № 641 «Про затвердження загального переліку рідкісних та зникаючих видів судинних рослин Житомирської області, які потребують охорони». – Житомир, 2008. – 12 с.
7. Червона книга України. Рослинний світ / за заг. ред. Я.П. Дідуха. – К. : Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с.
8. Червона книга України. Тваринний світ / за заг. ред. І.А. Акімова. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 623 с.
9. Г. В.Фесенко, А. А. Бокотей, Птахи фауни України: польовий визначник, Київ, Українське товариство охорони птахів, 2002.