Мертве озеро знаходиться у Народицькому науково-дослідному відділенні, кварталі 94, відділі 11, станом на 2016 рік займало площу 4,4 га. Це природне мілководне озеро, максимальною глибиною до 1 м, яке ще донедавна було перлиною природного заповідника «Древлянський». У 2017 р. на озері нами було закладено ботанічну постійну пробну площу для спостережень за динамікою рослинності. Крім мальовничості, в цей період озеро характеризувалося значним фіторізноманіттям, причому ряд рідкісних видів флори, занесених до «Червоної книни України», на території природного заповідника «Древлянський» був знайдений лише тут. Серед таких видів – росичка проміжна (Drosera intermedia), суцільні зарості котрої спостерігалися по берегах озера у смузі 3-6 м завширшки. Було закладено ряд облікових ділянок для вивчення щільності популяції цього виду. Виявилося, що цей показник у 2017-2018 рр. становив 2000-2500 особин на 1 м2! Всю північну частину озера (близько 1 га) займала популяція ситника бульбистого (Juncus bulbosus), а біля берега – ситнягу ковпачкового (Eleocharis mammillata). У воді озера також поодиноко зростало латаття сніжно-біле, форма дрібноквіткова (Nymphaea candida f. minoriflora). По краях озера в ці роки ще були живі купини осоки-ситничка (Carex juncella).
У подальші роки спостережень екологічна ситуація на стаціонарі Мертве озеро стрімко погіршувалася внаслідок несприятливих погодно-кліматичних умов. У 2018-2019 рр. озеро ще набиралося водою після весняного гідрологічного піку, але вода вже не покривала всю колишню акваторію. Посушливі літні періоди призводили до того, що вже у липні вода випаровувалася з озера майже повністю, оголюючи дно. В цей період у напіввологому мулі у переживаючих формах ще зберігалися усі рідкісні види, хоча щільність їх популяцій значно зменшилася. Оскільки з озером межує з усіх боків смуга 40-річних березових лісів, на колишню акваторію озера масово налетіло насіння берези, яке успішно проросло, сформувавши досить щільні зарості по периметру водойми. Цей процес триває донині.
У 2020 р. навесні Мертве озеро стояло практично без води, і вже на початок червня було зовсім порожнім, ріст самосіву берези пришвидшився, її зарості почали швидко рухатись від берегів озера до його центру. Облікові ділянки росички проміжної, як і вся її смуга, опинилися у щільних березових заростях і загинули. Ситник бульбистий наприкінці 2020 року також практично загинув, але живі дрібні бульби ще подекуди зустрічалися на дні озера.
Першого червня 2021 р. ми повторно обстежили стаціонар. Було виявлено, що у порівнянні з 2017 р. вільна площа колишньої акваторії озера скоротилася приблизно на 40%, по берегах спостерігаються концентричні смуги дуже щільного різновікового поновлення берези, вік якого від берегів озера до його центру зменшується. Після сильних дощів травня 2021 р. озеро наповнилося водою, хоча й не повністю. Максимальна глибина дорівнює нині 40 см, але на більшій частині озера – 20 см. У жарке літо вже до 1 серпня дно озера знову оголиться повністю, і процес його заростання березою та частково – осикою – триватиме, як і скорочення вільної площі озера. Таким чином – загальним напрямком динаміки рослинності озера, нажаль, є формування осиково-березового лісу. Детальне обстеження 2021 р., проведене нами, не виявило зростання жодного з рідкісних, колись масових видів рослин, на Мертвому озері.
К.б.н., с.н.с. О.О. Орлов
