Рослинність

Загальна характеристика рослинності заповідника наводиться за даними О.О. Орлова (2012). Розподіл площі заповідника за типами рослинності є наступним: ліси – 54,68%; луки – 34,58%; болота – 0,12%. Значну частку території заповідника займають антропогенні біотопи: землі населених пунктів – 2,75% та перелоги – 7,87%.

З наведеного розподілу випливає, що у природному заповіднику «Древлянський» переважає лісова рослинність. Також слід підкреслити, що лісистість території з часом з 54,68% збільшиться приблизно до 63%, – переважно за рахунок штучного та природного заліснення площ перелогів та переводу молодих лісових насаджень на них у вкриту лісом площу.

Ліси збереглися переважно у межиріччях Уж-Жерев та Уж-Звіздаль. Переважають у заповіднику соснові ліси на флювіо-гляціальних та моренних відкладах, значні площі також займають дубово-соснові ліси, що обумовлюється багатством ґрунтів, які сформувалися на досить потужних моренних відкладах. На лесових островах вони приурочені до верхніх частин рельєфу і представлені сосново-дубовими лісами ліщиново-орляковими. Значні площі тут займають похідні ліси штучного походження – середньовікові та молоді чисті соснові ліси на місці сосново-дубових, які, проте, зберегли багатство трав’яно-чагарничкового ярусу.

У зниженнях переважають дубово-грабові ліси з розрідженим (10-15 %) трав’яним покривом переважно з неморальних видів – яглиці звичайної (Aegopodiumpodagraria), копитняка європейського (Asarumeuropaeum), зірочника лісового (Stellariaholostea), зеленчука жовтого (Lamiumgaleobdolon) тощо. Також тут поширені похідні від цих ценозів молоді грабові ліси з переважанням у трав’яному ярусі копитняка європейського. Середні положення у рельєфі займають дубові ліси з домінуванням осоки волосистої (Carexpilosa) та підмаренника пахучого (Galiumodoratum). Їх трав’яно-чагарничковий ярус також представлений неморальними видами – копитняком європейським, зірочником лісовим, зеленчуком жовтим, медункою темною (PulmonariaobscuraDumort.), осокою пальчастою (Carexdigitata), осокою лісовою (C. sylvatica) тощо.

На межиріччі Уж-Звіздаль дубово-соснові ліси представлені чорницево-орляковою та чорницево-зеленомоховою асоціаціями, які займають найнижчі ділянки рельєфу, на яких формується тип лісорослинних умов свіжий субір (В₂). Деревостан їх звичайно двохярусний. У першому ярусі домінує дуб черешчатий (Quercus robur L.), а у другому – сосна звичайна (Pinus sylvestris L.). Підлісок від сильно розрідженого до середньої густоти, звичайно з зімкнутістю 0,2-0,4, переважають в ньому горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), крушина ламка (Frangula alnus Mill.), зрідка зустрічаються глід кривостовпчиковий (Crataegus curvisepala Lindm.) та шипшина собача (Rosa canina L.). У флористичному складі їх трав’яно-чагарничкового ярусу співдомінують чорниці (Vaccinium myrtillus L.), орляк звичайний (Pteridium aquilinum (L.) Kuhn), з високою постійністю зустрічаються: костяниця (Rubus saxatilis), молінія голуба (Molinia caerulea), брусниці (Vaccinium vitis-idaea), куничникт ростинний (Calamagrostis arundinacea), ожика волосиста (Luzula pilosa), ортилія однобока (Orthilia secunda), під’ялинник звичайний (Monotropahyp opitys) та ін. Моховий ярус цих ценозів має проективне покриття 50-98%, в ньому співдомінують дикран багатоніжковий (Dicranum polysetum) та плевроцій Шребера (Pleurozium schreberi), на окремих ділянках також домінує гілокомій блискучий (Hylocomium splendens).

Ліси у рельєфі звичайно утворюють типовий для Українського Полісся еколого-ценотичний ряд (зверху донизу): соснові ліси лишайникові (у типі лісорослинних умов сухий бір – А₁) – соснові ліси зеленомохові (у типі лісорослинних умов свіжий бір – А₂) – соснові ліси чорницево-зеленомохові (у типі лісорослинних умов вологий бір – А₃ або вологий субір – В₃) – соснові ліси довгомошні (у типі лісорослинних умов сирий субір – В₄) та соснові ліси багново-сфагнові і соснові ліси буяхово-сфагнові, (у типах лісорослинних умов сирий та мокрий субір – В₄, В₅).

Серед згаданих вище лісових ценозів у лісах Древлянського природного заповідника найбільші площі займають соснові ліси зеленомохові, типові для Українського Полісся. Зростають вони на середніх частинах піщаних дюн, а також на рівних, майже плоских ділянках з ґрунтами різного багатства та глибиною рівня ґрунтових вод від 2,5 м до 3,0 м. У складі їх деревного ярусу, крім сосни, досить звичайним видом є береза повисла (Betula pendula), а зі збільшенням зволоження – і береза пухнаста (Betula pubescens). Підлісок в них не виражений, характерними видами є зіновать руська (Chamaecytisus ruthenicus) та з. Цінгера (C. zingeri). До складу трав’яно-чагарничкового ярусу сосняків зеленомохових, який, як правило, має невисоке проективне покриття (5-15 %), входять переважно бореальні види: чорниці (Vaccinium myrtillus), брусниці (V. vitis-idaea), верес звичайний (Calluna vulgaris), костриця овеча (Festuca ovina), ожика волосиста (Luzula pilosa), пілосела лікарська (Pilosella officinarum), нечуйвітер зонтичний (Hieraciumum bellatum), ортилія однобока (Orthilia secunda), зимолюбка зонтична (Chimaphila umbellata), під’ялинник звичайний (Hypopitys monotropa), перестріч лучний (Melampyrum pratense), зіглінгія лежача (Sieglingia decumbens) та ін. Моховий ярус цих ценозів має проективне покриття 50-98% і зазвичай в ньому співдомінують дикран багатоніжковий (Dicranum polysetum) та плеуроцій Шребера (Pleuroziums chreberi). Рідше на цих ділянках домінує або співдомінує гілокомій блискучий (Hylocomiums plendens), а у добре зволожених умовах – птилій пірчастий (Ptilium crista-castrensis). Саме в цих ценозах у заповіднику поширені найбільші популяції рідкісного виду сону розкритого (Pulsatilla patens).

Також на території заповідника широко представлені соснові ліси чорницево-зеленомохові у типі лісорослинних умов вологий субір (В₃), типові для регіону. Деревостан в них складається переважно з сосни звичайної (Pinus sylvestris) з домішкою берези повислої (Betula pendula). Підріст практично відсутній. Підлісок середньогустий, зімкнутістю до 0,3-0,4 представлений кущами крушини ламкої (Frangula alnus) та горобини звичайної (Sorbus aucuparia). Трав’яно-чагарничковий ярус різноманітний, середньогустий, з проективним покриттям – 55-65%. На частині ділянок в ньому співдомінують чорниця (Vaccinium myrtillus) та орляк звичайний (Pteridium aquilinum), на інших ділянках – чорниця та брусниця (Vaccinium vitis-idaea). З високою постійністю в трав’яно-чагарничковому ярусі зустрічаються: ожика волосиста (Luzula pilosa), плаун булавовидний (Lycopodiumannotinum), перестріч лучний (Melampyrum pratense), щитник шартрський (dryopteris carthusiana), буяхи (Vaccinium uliginosum) тощо. Моховий ярус згаданих ценозів щільний, рівномірний, з проективним покриттям 85-98%. В ньому на більшій частині території співдомінують зелені мохи – плеуроцій Шребера (Pleurozium schreberi) та дикран багатоніжковий (Dicranum polysetum), рідше зустрічаються гілокомій блискучий (Hylocomium splendens), леукобрій сизий (Leucobryum glaucum) та ритидіадельф трироздільний (Rhytidiadelphus triquetrus). У неглибоких зниженнях зустрічаються зозулин льон звичайний (Polytrichum commune) та сфагнум волосолистий (Sphagnum capillifolium).

Значні площі у заповіднику також займають дубово-соснові ліси орляково-чорницево-зеленомохові в аналогічних лісорослинних умовах. Флористичний склад їх деревостану більш багатий та представлений, головним чином, сосною звичайною, дубом черешчатим, березою повислою, осикою (Populustremula) тощо. Підлісок звичайно середньогустий, з зімкнутістю 0,3-0,4 складається переважно з крушини ламкої (Frangulaalnus) та горобини звичайної (Sorbusaucuparia). У трав’яно-чагарничковому ярусі з проективним покриттям 40-80% співдомінують чорниці (Vaccinium myrtillus), брусниці (V. vitis-idaea), орляк звичайний (Pteridium aquilinum). Меншу участь у фітоценозі приймають такі види, як хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum) та молінія голуба (Molinia caerulea), останній вид бурхливо розростається особливо на ділянках, пройдених низовими пожежами, з неглибовим вигоранням лісової підстилки. Постійними видами у трав’яно-чагарничковому ярусі також є ожика волосиста (Luzula pilosa), ортилія однобока (Orthiliasecunda), щитник шартрський (Dryopteriscarthusiana) тощо. Зрідка зустрічаються в цьому ценозі куртинки плауна колючого (Lycopodiumannotinum). Моховий ярус – суцільний, рівномірний, з проективним покриттям 50-98%, складається з дикрана багатоніжкового та плевроція Шребера, приблизно у рівних частках.

На окремих ділянках у Народицькому лісництві збереглися цікаві соснові та березово-соснові ліси багново-сфагнові та буяхово-сфагнові, віком 80-100 років, у типі лісорослинних умов сирий субір (В₄). Вони характеризуються високою зімкнутістю крон (0,7-0,9), домінуванням у деревостані сосни звичайної (Pinussylvestris) та досить часто – співдомінуванням берези повислої (Betulapendula) та берези пухнастої (Betulapubescens). У середньогустому підліску, з зімкнутістю 0,2-0,4 співдомінують крушина ламка (Frangulaalnus) та чагарникові верби – попеляста (Salixcinerea), вушката (S. aurita), рідше – розмаринолиста (S. rosmarinifolia). Поодиноко зустрічаються кущі рододендрона жовтого (Rhododendronluteum), це один з найбільш східних його локалітетів. У трав’яно-чагарничковому ярусі з проективним покриттям 50-80% домінують або співдомінують багно болотне (Ledumpalustre) та буяхи (Vacciniumuliginosum). Постійними видами є чорниці (Vacciniummyrtillus), брусниці (V. vitis-idaea), андромеда багатолиста (Andromedapolifolia), молінія голуба (Moliniacaerulea), осока чорна (Carexnigra), осока попеляста (C. cinerea), пухівка піхвова (Eriophorumvaginatum) тощо. Моховий ярус густий, з проективним покриттям 60-98%, складається переважно з сфагну болотного (Sphagnumpalustre), сфагну волосолистого (S. capillifolium), рідше – сфагну магелланського (S. magellanicum).Також окремі купини формує зозулин льон звичайний (Polytrichumcommune), а їх верхівки – зозулин льон прямий (P. strictum), а також дикран багатоніжковий (Dicranumpolysetum) та плеуроцій Шребера (Pleuroziumschreberi).

На багатих відмінах дерново-середньопідзолистих супіщаних та глинисто-піщаних ґрунтів в умовах плоского рельєфу сформувалися багаті за флористичним складом світлі ацидофільні дубові ліси різнотравно-конвалієві. Вони за видовою насиченістю є найбагатшими у регіоні – на 1 га нараховується 100-120 видів судинних рослин. Склад їх деревостану є досить різноманітним. Зокрема до нього входять: сосна звичайна (Pinussylvestris), дуб звичайний (Quercusrobur), береза повисла (Betulapendula), осика (Populustremula), граб звичайний (Carpinusbetulus), клен гостролистий (Acerplatanoides), липа серцелиста (Tiliacordata), яблуня лісова (Malussylvestris), груша звичайна (Pyruscommunis) тощо. Підлісок негустий (зімкнутістю до 0,1), звичайно представлений поодинокими кущами крушини ламкої (Frangulaalnus), горобини звичайної (Sorbusaucuparia), зіноваті руської (Chamaecytisusruthenicus), глоду кривостовпчикового (Crataeguscurvisepala), шипшини собачої (Rosacanina), бруслини бородавчастої (Euonymusverrucosa) та бруслини європейської (E. europaea). Трав’яно-чагарничковий ярус їх густий, з проективним покриттям 40-70%. У першому, негустому під’ярусі, з проективним покриттям 5-15%, переважає орляк звичайний (Pteridiumaquilinum), а постійними видами є: куничник тростинний (Calamagrostisarundinacea), молінія голуба (Moliniacaerulea), звіробій гірський (Hypericummontanum), буквиця лікарська (Betonicaofficinalis), серпій красильний (Serratulatinctoria). До складу другого, основного під’ярусу з проективним покриттям 30-40% входять: конвалія звичайна (Convallariamajalis), чорниці (Vacciniummyrtillus), брусниці (V. vitis-idaea), пахучка звичайна (Clinopodiumvulgare), костяниця (Rubussaxatilis), кадило сарматське (Melittissarmatica), материнка звичайна (Origanumvulgare), конюшина альпійська (Trifoliumalpestre), купина пахуча (Polygonatumodoratum), перлівка поникла (Melicanutans), вероніка дібровна (Veronicachamaedrys) тощо. Третій, негустий під’ярус з проективним покриттям 5-15% формують: перстач білий (Potentillaalba), суниці лісові (Fragariavesca), веснівка дволиста (Majanthemumbifolium), ортилія однобока (Orthiliasecunda), зимолюбка зонтична (Chimaphilaumbellata), вероніка лікарська (Veronicaofficinalis) тощо. Cаме в даних фітоценозах переважно зростають такі рідкісні види рослин як гніздівка звичайна (Neottianidus-avis), булатка довголиста (Cephalantheralongifolia), любка дволиста (Platantherabifolia), коручка морозниковидна (Epipactishelleborine), лілія лісова (Liliummartagon), осока тіньова (Carexumbrosa), змієголовник Рюйша (Dracocephalumruyschianum) та сон розкритий (Pulsatillapatens).

У Народицькому районі (Народицьке лісництво, квартали 43-48) до Чорнобильської катастрофи в описаних вище світлих ацтдофільних дубових лісах існував ботанічний заказник для охорони біорізноманіття лікарських рослин, пізніше відмінений внаслідок значного радіоактивного забруднення території. Нині вся ця територія знаходиться у заповіднику і є однією з його найбільш флористично багатих частин.

У заплавах річок Уж, Ослів, Лозниця вузькими смугами зустрічаються вільшняки – крупнотравний, таволговий, кропивовий, малиновий, прибережноосоковий, очеретяний, які відрізняються не лише ступенем обводненості, а також інтенсивністю водообміну ґрунтових вод та, відповідно, дренованістю ґрунту. Це, в свою чергу, має чіткий відбиток на інтенсивності росту та продуктивності деревостану, його зімкнутості та бонітеті. Останній істотно збільшується у ряду вільшняків від очеретяних до кропивових.

На території заповідника значних за площею масивів чорновільхові ліси не утворюють, звичайна площа їх виділу – до 3-5 га. У більшості ж випадків формуються повислоберезово-чорновільхові ліси з участю берези повислої (Betulapendula) у деревостані (1-2 одиниці). Також у деревостані як домішка поодиноко зустрічається сосна звичайна і зрідка – осика (Populustremula). Підріст в них практично відсутній. Підлісок різної вираженості – від дуже розрідженого у вільшняках гостровидноосокових та очеретяних до густого (зімкнутістю 0,5-0,7) у вільшняках щитникових. Останній складається з крушини ламкої (Frangulaalnus), черемхи звичайної (Padusavium), верби попелястої (Salixcinerea), в. вушкатої (S. aurita), малина звичайна (Rubusidaeus), малина ведмежа (R. nessensis), калина звичайна (Viburnumopulus) та ін. Трав’яно-чагарничковий ярус вільшняків досить різноманітний. В різних ценозах в ньому домінують: на найменш обводнених ділянках – кропива жабрієлиста (Urticagaleopsifolia), теліптерис болотний (Thelypterispalustris), щитник шартрський (Dryopteriscarthusiana), безщитник жіночий (Athyriumfilix-femina), на більш обводнених ділянках – гадючник в’язолистий (Filipendulaulmaria) та г. голий (F. denudata), осока гостровидна (Carexacutiformis), комиш лісовий (Scirpussylvaticus), а на найбільш обводнених ділянках – образки болотні (Callapalustris) та очерет південний (Phragmitesaustralis). На стовбурах дерев звичайними є ліани – хміль звичайний (Humuluslupulus) та паслін солодко-гіркий (Solanumdulcamara). В залежності від мікрорельєфу видовий склад асектаторів у вільхових лісах відрізняється. Так, на пристовбурних купинах вільхи чорної звичайними видами є: одинарник європейський, чорниці, брусниці, веснівка дволиста, суниці лісові. та ін. У міжкупинних мочажинах постійними видами є: вербозілля звичайне (Lysimachiavulgaris), куничник сіруватий (Calamagrostiscanescens), осока видовжена (Carexelongata), калюжниця болотна (Calthapalustris), гадючник в’язолистий (Filipendulaulmaria), бобівник трилистий (Menyanthestrifoliata), перстач болотний (Potentillapalustris), плакун верболистий (Lythrumsalicaria), підмаренник болотний (Galiumpalustre), п. багновий (G. uliginosum), зніт болотний (Epilobiumpalustre), численні види гідрофільних осок та ін. У мочажинах досить звичайним є покрив з гіпнових мохів: калієгрона гігантського (Calliergongiganteum), к. серцелистого (C. cordifolium), каліергонели загостреної (Calliergonellacuspidata) та ін.

В заплавах річок та на зволожених ділянках лісових струмків на торф’янисто-глеєвих ґрунтах у заповіднику зрідка зустрічаються ясенево-вільхові ліси. Деревостан ясенево-чорновільхового лісу асоціації Fraxineto-Alnetum dryopterioso-caricosum складається із ясена звичайного (Fraxinus excelsior) та вільхи чорної (Alnus glutinosa) 70–80-річного віку із діаметром стовбурів 30-40 см, висотою 28–32 м. До його складу входять також береза пухнаста (Betula pubescens), дуб звичайний (Quercus robur), сосна звичайна (Pinus sylvestris). Слаборозвинений підлісок складається із крушини ламкої (Frangula alnus), черемхи (Padus avium), калини звичайної (Viburnum opulus), бруслини європейської (Euonymus europaea). Трав’яно-чагарниковий ярус досить різноманітний. В ньому переважають папороті щитник чоловічий (Dryopteris filis-mas), щ. гребенястий (D. cristata) ma осоки зближена (Carex appropinquata), побережна (C. riparia), пухирчаста (C. vesicaria). На купинах зростають квасениця звичайна (Oxalis acetosella), вороняче око звичайне (Paris quadrifolia), шоломниця болотна (Scutellaria galericulata), одинарник європейський (Trientalis europaea), буяхи (Vaccinium uliginosum). Поміж купинами у воді ростуть образки болотні (Calla palustris), перстач болотний (Potentilla palustre), лепешняк великий (Glyceria maxima), лепешняк плаваючий (G. fluitans). На сирих, не залитих водою місцях, поміж купин ростуть гравілат річковий (Geum rivale), вовконіг європейський (Lycopus europaeus), кизляк китицецвітий (Naumburgia thyrsiflora), сідач конопляний (Eupatorium cannabinum), вербозілля лучне (Lysimachia nummurralia), родовик лікарський (Sanguisorba officinalis), чемериця біла (Veratrum album), хвощ зимуючий (Equisetum hyemale) та ін.

Важливою проблемою для лісів заповідника є відновлення загального устрою території, зокрема квартальної сітки, мережі лісових доріг, а також проведення підсиленого протипожежного устрою території. Також для частини лісів заповідника є важливим наукове обґрунтування проведення регульованих рубок догляду, особливо у лісових культурах сосни, яким на момент Чорнобильської катастрофи було 10-15 років, і в яких рубки догляду взагалі не проводилися. Санітарний стан їх в теперішній час є незадовільним та потребує термінового покращення. Крім того, особливого догляду вимагають ліси, пройдені лісовими пожежами.

Своєрідними у заповіднику є соснові ліси лишайникові у типі лісорослинних умов сухий бір (А₁), на бідних піщаних грунтах з рівнем грунтових вод глибше 3 м. Такі умови зазвичай формуються на верхівках піщаних дюн, рідше на рівних ділянках. Деревний ярус вище згаданих ценозів монодомінантний, досить розріджений. Зімкненість крон невисока – 0,5-0,6 і нижче. Сосна в таких умовах росте повільно і в 80 років досягає лише 10-12 м висоти при середньому діаметрі стовбурів 16-20 см. Підлісок розріджений, його утворюють дрік красильний (Genistatinctoria) та зіновать Цінгера (Chamaecytisuszingeri). Трав’яно-чагарниковий ярус сильно розріджений, з проективним покриттям 10-15%, куртинного розміщення, утворений комплексом псамофітних видів, таких як булавоносець сіруватий, костриця овеча, к. поліська та ін. Постійними видами в цих фітоценозах є верес звичайний (Calluna vulgaris), чебрець повзучий (Thymus serpyllum), нечуйвітер зонтичний (Hieracium umbellatum L.), нечуйвітер волохатенький (Pilosella officinarum), куничник наземний (Calamagrostis epigeios), цмин пісковий (Helichrysum arenarium), кипець сизий (Koeleria glauca), шпергель Морісона (Spergulamorosonii), рідше – чорниця (Vaccinium myrtillus) та ін. Моховий покрив окремими плямами, зазвичай з північного боку, в тіні крон сосни, утворений плеуроцієм Шребера (Pleurocium shreberi) та дикраном багатоніжковим (Dicranumpolysetum).Лишайниковий ярус епігейних лишайників суцільний, рівномірний, з проективним покриттям 75-85%, до 10-15 см завтовшки. Домінують/співдомінують в ньому кущисті види кладоній: кладонія м’яка(Cladoniamitis), к. оленяча (C. rangiferina), к. витончена (C. gracilis), к. гачкувата (C. uncialis) тощо. Ці угруповання на піщаних дюнах потребують особливої охорони як рідкісні біотопи Європи. Вони надзвичайно сухі, важкопрохідні та пожеженебезпечні.

Болота заповідника переважно заплавні, евтрофні, у їхньому рослинному покриві переважають крупноосокові та осоково-гіпнові ценози.

Саме лучна, трав’яна болотна, та чагарникова болотна рослинність у долині р. Уж у поєднанні з численними стариками та заплавними озерцями створюють унікальні умови для гніздування птахів, тому територія від смт. Народичі до межі з Київською областю та далі по течії р. Уж є територією ІВА 302 (Жила, 1999), важливою для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів.

На другій, піщаній, боровій терасі р. Уж зустрічаються невеликі за площею мезотрофні болота-блюдця, представлені осоково-сфагновими, пухівково-сфагновими та попелястокуничниково-сфагновими ценозами.

Раритетна компонента фітоценофонду заповідника небагата і представлена виключно формаціями водної рослинності, занесеними до «Зеленої книги України» (2009):

 

1. Глечиків жовтих (Nupharetalutei) – досить звичайно в усіх річках, стариках та більшості ставків.
2. Латаття білого (Nymphaetaalbae) – у р. Уж та стариках.
3. Латаття сніжно-білого (Nymphaetacandidae) – у р. Уж та стариках
4. Водяного горіха плаваючого (Trapetanatantis) – у р. Уж невеликими ділянками. Найбільші  популяції   на  території   Розсохівського  та Народицького  ПНДВ.
5. Сальвінії плаваючої (Salvinietanatantis) – у р. Уж, спорадично, невеликими ділянками.

На території заповідника наявна також водна і прибережно-водна рослинність. Серед водної рослинності слід назвати угруповання прикріплених видів з плаваючим листям: глечиків жовтих (Nuphar luteum), латаття сніжно-білого (Nymphaea candida), гірчака земноводного (Persicaria amphibia). Досить поширеними є угруповання вільно плаваючих видів – ряски малої (Lemnaminor), р. триборозенчатої (L. trisulca) та спіродели багатокореневої (Spirodela polyrrhiza); рідкісними – угруповання сальвінії плаваючої.

З занурених у товщу води рослин слід відмітити елодею канадську (Elodeacanadensis), кушир занурений (Ceratophyllumdemersum), а місцями – пухирник звичайний (Utriculariavulgaris).

З угруповань прибережно-водної рослинності, що трапляються практично по всій території заплави р. Уж та р. Ослів, найпоширенішими є угруповання очерету південного (Phragmites australis), який, як відмічалось, часто утворює щільні високі угруповання. Досить звичайно трапляються ценози лепешняка високого (Glyceria maxima), рогозу широколистого (Typha latifolia) та р. вузьколистого (T. angustifolia). Спорадично поширені прибережно-водні угруповання з домінуванням Phalaroidesarundinacea.

Луки у заповіднику поширені переважно у заплаві р. Уж. Переважають серед них болотисті та торф’янисті. Болотисті луки представлені переважно плавучолепешняковою, стрункоосоковою, собачомітлицевою, повзучомітлицевою формаціями, а торф’янисті – переважно дернистощучниковою формацією.

У складі лучної рослинності переважають пахуча трава звичайна (Anthoxantum odoratum), трясучка середня (Briza media), костриця лучна (Festuca pratensis Huds). З рідкісних видів на заплавних луках південніше с.м.т. Народичі виявлено рідкісні види: косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus), півники сибірські (Iris sibirica), пальчатокорінник м’ясо-червоний (Dactylorhizaincarnata), п. плямистий (D. maculata) та ін.

Таким чином, для території заповідника характерні ценотична різноманітність та збереженість флористичного складу ценозів.

 Список рослин, що занесені до Червоної книги України на території ПЗ «Древлянський»:

1. Сальвінія плаваюча (Salvinia natans L.)
2. Плаун річний (Lycopodium annotinum L.)
3. Змієголовник Рюйша ( Dracocephalum ruyschiana L.)
4. Сон широколистий (Pulsatilla latifolia (L.) Mill., P. patens)
5. Смілка литовська (Silene lithuanica Zapal.)
6. Водяний горіх плаваючий (Trapanatans L. s.l)
7. Булатка довголиста (Cephalanthera longifolia (L.) Dritsen.)
8. Пальчатокорінник Фукса (Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soo.)
9. Пальчатокорінник м’ясочервоний (Dactylorhiza incarnata (L.) Soo.)
10. Пальчатокорінник травневий (Dactylorhizamajalis (Reichenb.) P.F. Huntet Summ.)
11. Пальчатокорінник плямистий (Dactylorhizamaculata (L.) Soo)
12. Коручка чемерникоподібна (Epipactis helleborine (L.) Crantz.)
13. Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.)
14. 14. Любка дволиста (Platanthera bifolia Rich.)
15. Лілія лісова (Lilium martagon L.)
16. Осока затінкова (Carex umbrosa Host.)
17. Косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.)
18. Півники сибірські (Iris sibirica L.)