Небезпечна краса
Небезпечна краса

Небезпечна краса

Дуб — рід багаторічних рослин родини Букових, що налічує близько 600 видів. Його представники поширені переважно у помірних областях Північної півкулі. Серед дубів існують цінні деревні, танідоносні, лікарські та декоративні рослини.

Дуб у багатьох народів вважався найкрасивішим деревом, і до нього ставилися з пошаною і любов’ю. Не дарма латиною дуб так і називається: «гарне дерево» — Кверкус (Quercus)

Сьогодні мова піде про Дуб червоний (Quercus rubra) , синонім дуб північний (Quercus borealis) — дерево родини букових (до 30-35 м заввишки) з густою, широко яйцевидною кроною, міцними гілками і товстим прямим стовбуром.

Кора сіра, тонка, гладка. Молоді пагони голі, червоно-бурі, гладкі. Коренева система розвинена, коріння росте у глибину. Довжина кореня дорівнює висоті надземної частини дерева. Листки глибоко виїмчасті, тонкі, блискучі, до 15-20 см, із 3-5 загостреними кінчиками з кожної сторони листа, при розпусканні червонуваті, влітку темно-зелені, світліші знизу, восени, перед опаданням, у молодих дерев — червонуваті, у старих — буровато -коричневі. Квітки одностатеві. Рослина однодомна. Цвіте одночасно з розпускання листя, в кінці травня — на початку червня.

Жолуді кулястої форми, до 2 см, червоно-коричневі, знизу обрубані, на відміну від дуба звичайного достигають восени наступного після цвітіння року. Плодоносить стабільно та достатньо з 15-20 років. В молодому віці росте швидше європейських дубів.

Росте в лісах, на берегах річок, де немає застою води в ґрунті, на північ від 35 паралелі Північно- американського материка, включно до Канади. Звичайне дерево широколистяних та змішаних лісів. Надає перевагу захищеним долинам та невисоким пагорбам, також росте на південних та східних схилах від дна долини середніх ярусів гір та плато.

Морозостійкий, світлолюбний, легко переносить бокове затінення, але потребує повного освітлення верхівки крони. Вітростійкий, не вибагливий до родючості ґрунту, витримує кислі ґрунти, але не переносить вапнякових та вологих ґрунтів.

Стійкий до шкідників та хвороб, у тому числі й до борошнистої роси. Має великі фітонцидні властивості.

До Європи був завезений в XVII столітті. Кора дуба містить багато таніну. Завдяки великій декоративності, стійкості до агресивного навколишнього середовища, заслуговує найширшого використання в зеленому будівництві, для створення одиничних та групових насаджень, алей, масивів, обсадження доріг та вулиць.

За своїми декоративними та механічними властивостями деревина дуба червоного ціниться в деревообробній промисловості. За механічними властивостями значно поступається деревині дуба звичайного, у своєму складі має менше танінів, тому поступається стійкістю вітчизняному виду в сирих умовах використання.

Червоний дуб являє собою реальну небезпеку для наших лісів. Зараз його активно висаджують як декоративну рослину. Враховуючи швидкість росту і невибагливість дуба,ймовірність, що він приживеться, майже стовідсоткова З 2016 року в Біловезькій пущі зайнялися боротьбою з Дубом червоним – небезпечним деревом яке майже 100 років тому було завезено з США. Захоплюючи лісові екосистеми цей вид витісняє місцеві види – Дуб черешчатий у Білорусі занесений до Червоної книги дуб скельний. Тіньовитривалий і не вимогливий до ґрунту Дуб легко впроваджується під полог деревостанів і має великі перспективи стати домінуючою породою. Листя червоного дуба дуже щільні і можуть роками розкладатися в нашому кліматі: мікроорганізмів, які сприяють розкладанню червоного листя, в лісах Європи просто не існує. Опадаючи, воно створює на грунті щільне покривало, яке не дозволяє рости і розвиватися іншим рослинам.

На території району цей дуб росте смт. Народичи ветеринарна станція і у селі Любарка біля ставків природного заповідника «Древлянський».

Дуб червоний є чужорідним для нашої місцевості. Він є інвазійним видом завезеним з інших територій, але успішно пристосувався до нових умов. Він почав, завойовувати територію, активно розмножуватися, часто витісняючи при цьому корінних мешканців і в цьому його небезпека

Науковий співробітник

ПЗ «Древлянський»

Ян Плакош