Назва роду походить із військової термінології Стародавнього Риму. Плоди водяного горіха дуже схожі на чотиризубчасту колісницю. Називали цю колісницю–рогатку кольцітрапа. Видова назва, походить від латинського слова, що перекладається як плаваючий.
Народні назви: болотяний горіх, рогульник, чортів горіх та інші.
Рослина з далекого минулого: в Україні у викопному стані він відомий з відкладів олігоцену, вік яких сягає за 35 мільйонів років.
Водяний горіх плаваючий – однорідна водяна рослина з тонкими розгалуженими стеблами. Листки утворюють розетку, які нагадують листя берези.
Розмножується рослина тільки насінням. Плід водяного горіха кістянко-подібний, з тонким оплоднем і дерев’янистою однонасінною кісточкою. Споживати плід ризиковано для всіх водоплавних птахів, адже він озброєний гострими рогоподібними шипами. Після дозрівання він відривається від стебла і падає на дно водойми. Горіх плаваючий давно відомий як рослина з їстівними плодами, насіння якого містить 50-52 % крохмалю і 15 % білків.
Вид занесено до Червоної книги України, до Бернської конвенції (Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі).
При проведенні досліджень науковцями і працівниками природного заповідника «Древлянський» з 04 – 06.06.2016 року, 14 – 16.06.2016 року, 07 – 09.07.2016 року на території Розсохівського природоохоронного науково-дослідного відділення, вздовж річки Уж за участю кандидатів біологічних наук Орлова О.О. та Жижина М.П., старшого наукового співробітника Шимончука П.П., наукового співробітника Шевченко С.В., начальника Розсохівського відділення Коминара М.Ф. та ін., було проведено науково-дослідні роботи.
Зокрема, вверх по течії р. Уж біля урочища «Тартак» було виявлено дуже великі угрупування водяного горіха плаваючого, який зустрічається майже по всьому руслі річки Уж та її протоків. На ділянках розповсюдження водяного горіха плаваючого також спостерігаються популяції глечиків жовтих, латаття сніжно білого, та сальвінії плаваючої.
Наукові дослідження водойми підтвердило збільшення популяції водяного горіха плаваючого по всій території р. Уж на території ПЗ «Древлянський».
В останні роки цій темі присвячено велику кількість публікацій в пресі, так, зокрема, В. Вишневський, доктор географічних наук для «Урядового кур’єра» від 09.07.2016 року зазначає: «Про яку рідкість та уразливість можна говорити, коли згаданим горіхом вкрито десятки тисяч гектарів!? У заростях цієї рослини практично немає нічого, крім самого водяного горіха. Що вже казати про травмування людей його гострими шипами та пробиті гумові човни!?»
Отже, виходячи з проведених досліджень науковцями стає зрозуміло, що цей вид поширений на території ПЗ «Древлянський», чисельність як реліктового виду третинного періоду збільшується швидкими темпами.