УДК 502.7 Інвентаризація та охорона біорізноманіття   як  необхідна  передумова здійснення наукових досліджень  на прикладі природного заповідника   «Древлянський»
УДК 502.7 Інвентаризація та охорона біорізноманіття як необхідна передумова здійснення наукових досліджень на прикладі природного заповідника «Древлянський»

УДК 502.7 Інвентаризація та охорона біорізноманіття як необхідна передумова здійснення наукових досліджень на прикладі природного заповідника «Древлянський»

УДК 502.7
Інвентаризація та охорона біорізноманіття як необхідна передумова здійснення наукових досліджень на прикладі природного заповідника «Древлянський»

А.О. Можар, Л.Д. Романчук, К.В. Махалова

Чорнобильська катастрофа надовго залишила свої згубні сліди в Україні – зумовила значне погіршення загальної екологічної ситуації, позначилася на долі і здоров’ї мільйонів людей глибоко, важким сумом проникла в їх душі.

Радіаційне забруднення нанесло велику екологічну шкоду довкіллю Житомирської області, особливо зоні Полісся і призвело до руйнування багатьох біоценозів, унеможливило традиційне природокористування, обмежило ведення сільськогосподарського та лісового виробництва. Усе це має вкрай небажані екологічні та соціально-психологічні довготривалі наслідки.

Територія природного заповідника «Древлянський» знаходиться у Народицькому районі Житомирської області на південь та південний схід від смт. Народичі.

Вона охоплює значні площі лісів, сильно (більше 15 Кі/км2 за цезієм-137) забруднених радіонуклідами, тобто зони безумовного (обов’язкового) відселення, розділені невеликими масивами колишніх сільськогосподарських угідь. Внаслідок високих рівнів радіоактивного забруднення нині вони являють собою старі перелоги, а також ділянки природних лук та боліт які повільно заліснюються переважно природним шляхом. Антропогенний вплив на лісові та інші природні екосистеми, а також колишні агроекосистеми після Чорнобильської катастрофи був мінімальний. Нині тут переважають процеси демутації флори та фауни, а наявність зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення забезпечувало охоронний режим. Саме це разом з багатством та різноманітністю природних умов території обумовлює її значне біологічне та ландшафтне різноманіття.

Заповідник «Древлянський» є одним з елементів національної екологічної мережі (Народицьке суб’ядро Чорнобильського екологічного ядра), також є важливою ІВА-територією – “Долина р. Уж”, яка має велике значення для збереження популяцій багатьох видів птахів на національному та загально-континентальному рівнях.

З метою збереження типових та унікальних лісових і водно-болотних природних комплексів Українського Полісся, що мають важливе наукове природоохоронне та естетичне значення, Указом Президента України від 11 грудня 2009 року № 1038 та Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.12.2011 р. № 550 на території Народицького району створено природний заповідник «Древлянський».

У зв’язку з тим, що територія природного заповідника «Древлянський» повністю потрапила у зони радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції управління територією має здійснюватися не тільки на основі закону України «Про природно – заповідний фонд України», але й на основі законодавчих актів, що регулюють питання, пов’язані з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи, зокрема Законами України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Територія заповідника, згідно існуючих карт радіаційного забруднення, потрапляє більшою мірою до зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення і частково – у зону гарантованого добровільного відселення. У зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення забороняється постійне проживання населення та перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу.

У відповідності до статті 14 розділу ІІ Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення забезпечується суворий природоохоронний режим, охорона територій, природних, історичних та етнокультурних пам’яток відповідно до чинного законодавства. Цьому сприяє і заповідний статус території.

Науково -дослідна діяльність в заповіднику здійснюється на основі Законів України

«Про природно-заповідний фонд України», «Про наукову і науково-технічну діяльність” та «Положення про наукову діяльність в заповідниках і національних природних парках України», з затвердженого наказом Міністерством екології та природних ресурсів від 09.08.2000 N 103 .

Основними напрямами наукової діяльності заповідника є:

– постійний моніторинг абіотичного середовища, рослинного і тваринного світу;

– розробка заходів для збереження типових та унікальних лісових і водно-болотних природних комплексів Українського Полісся, що мають важливе наукове природоохоронне та естетичне значення.

Наукова діяльність заповідника розпочалася з обстеження території заповідника, а також із визначення місць закладки постійних стаціонарів з метою вивчення природних комплексів заповідника, щоб у майбутньому прослідкувати, які в них будуть проходити зміни.

Науковим відділом заповідника проводиться робота по:

– організації дослідження щодо інвентаризації флори і фауни, а також усіх природних комплексів і окремих природних об’єктів на території заповідника;

– вивчення екосистемних зв’язків, структури і закономірностей функціонування природних комплексів, діяльності окремих видів і груп організмів, впливу на них різних екологічних факторів.

Головною науково-дослідною темою заповідника є ведення «Літопису природи», який є основною формою узагальнення результатів наукових досліджень про календар природи, фізико-географічні умови, рослинний і тваринний світ, режими їх охорони, антропогенний вплив на природно-заповідну територію.

Попередня інвентаризація флори і фауни заповідника наводиться у науковому обґрунтуванні створення природного заповідника, яке підготували доктор економічних наук А. С. Малиновський, кандидат біологічних наук О.О. Орлов, доктор технічних наук І. Г. Грабар.

Природна флора заповідника за попередніми підрахунками, налічує близько 800 видів судинних рослин, що складає близько 53% флори Українського Полісся в цілому. Це здебільше родини айстрових, осокових, капустяних, розових, губоцвітих, злакових.

У заповіднику охороняються види, які занесені до Бернської конвенції: водяний горіх плаваючий, змієголовник Рюйша, сальвінія плаваюча, сон широколистий, юринея синювата, а також види, що занесені до Європейського червоного списку – козельці українські, смілка литовська. 16 видів судинних рослин заповідника занесені до третього видання «Червоної книги України», серед них унікальні них – гніздівка звичайна, змієголовник Рюйша, півники сибірські та сальвінія плаваюча.

Серед фітоценозів, що занесені до «Зеленої книги України», у заповіднику слід виділити рідкісні водні рослинні угруповання: глечиків жовтих, латаття білого, латаття сніжно-білого, водяного горіха плаваючого, а також сальвінії плаваючої.

Наявні у заповіднику популяції регіонально рідкісних видів флори; таких, як кадило сарматське, мучниця звичайна, півники угорські, суховершки великоквіткові, тирлич звичайний, гвоздика стиснуто-чашечкова, гвоздика несправжньо-розчепірена та ін.

Тваринний світ заповідника біотопно розподілений у такому співвідношенні: 51% – тварини лісових комплексів, 34 % – водно-болотні види та 15 % – види агроценозів.

У формуванні фауни важливу роль відіграє заплава р. Уж з притоками (р. Жерев, Норинь, Грезля, Ослів, Звіздаль). Велика частина території заповідника належить до зони відчуження, де змінився спектр антропогенних навантажень, що наклало відбиток на поширення та чисельність представників тваринного світу.

За результатами попередньої інвентаризації, яка потребує ретельних додаткових досліджень, в регіоні зареєстровано 42 види ссавців, 188 видів птахів, 7 – плазунів, 11 – земноводних, 17 – риб, 1 вид круглоротих.

З ссавців характерними є лось, козуля європейська, дикий кабан, лисиця звичайна, куниця лісова, вовк, заєць сірий, білка звичайна, бобер європейський, миша жовтогорла, нориця руда, їжак звичайний, бурозубка звичайна, кріт європейський тощо. Зустрічаються 7 видів ссавців, занесених до «Червоної книги України», унікальними представниками є: вечірниця дозірна, широковух європейський.

В агроценозах – полівка звичайна та миша польова. Дещо рідше зустрічаються акліматизовані види – єнотовидний собака, ондатра, норка американська До нечисленних видів ссавців належить вовчок горішниковий, бурозубка мала, мишка лучна, полівка водяна, ласка, тхір чорний, куниця кам’яна, вечірниця дозірна, нетопир малий, які занесено до Європейського Червоного списку.

У гніздовий період в лісових екотопах домінує зяблик, щеврик лісовий, вівчарикковалик, синиця велика. Субдомінантами є вільшанка, вівчарики жовтобровий та весняний, дрізд чорний, гаїчка болотна, синиця чубата, вівсянка звичайна, дятел звичайний тощо.

Для водно-болотних угідь характерними є крижень, баранець звичайний, у лісо-болотних – чирянка мала, коловодник лісовий. Звичайні синантропні види – ластівка сільська, горобець хатній, горихвістка чорна. В агроценозах домінує горобець польовий, жайворонок польовий, щеврик лучний. У зимовий період у заповіднику зареєстровано 54 види птахів.

З регіонально рідкісних гніздових птахів у межах заповідника зустрічається пірникоза мала, бугай, бугайчик. Впродовж багатьох років на східній околиці смт. Народичі в долині р. Уж існувала колонія сірих чапель. В околицях с. Любарка, с.Мотійки з року в рік гніздиться пара лебедів-шипунів. Періодично спостерігається осоїд, лунь лучний, підорлик великий. Фіксується тенденція до зменшення популяції тетерука. В агроценозах кількісно зменшилась популяція куріпки сірої, перепілки, чайки. Малочисельними є жовна сива, дятли середній та малий.

До малочисельних мігрантів належать гагара чорношия, пірникоза сірощока, пірникоза велика, гуска мала, лебідь-кликун, нерозень, пісочник малий, брижач, мартин чорнокрилий, мартин жовтоногий, мартин сивий, сова болотна.

У заповіднику зустрічається 18 видів птахів, які занесені до «Червоної книги України», унікальним представником є орел-карлик.

Під час осінньої міграції в долині р. Уж в окремі роки спостерігались скупчення 300–600 птахів журавля сірого, інколи – коловодник ставковий та кульон великий. Виявлено гніздування 4–6 пар пугача. Неодноразово зустрічали сову бородату. У межах заповідника, особливо у заплаві р. Уж, у сприятливих умовах знаходиться популяція деркача – до 300 пар.

Долина р. Уж в північно-східній частині заповідника площею 16300 га визначена як така, що має глобальне та регіональне значення для збереження птахів (ІВА 302).

З плазунів домінуючою є ящірка прудка, зустрічаються вуж звичайний та гадюка звичайна, відмічена «червонокнижна» мідянка. В окремих водоймах площею нараховується до 4–6 особин черепахи болотної.

З комплексу земноводних найчисельнішою є жаба гостроморда. До регіонально рідкісних належить тритон гребінчастий, райка звичайна, жаба трав’яна, кумка червоночеревна.

Фоновими видами риб є карась сріблястий, в’юн, окунь, щука, плітка. Значно зменшилась за останні роки чисельність карася золотого. До малочисельних видів належать краснопірка, йорш звичайний, щиповка звичайна, лящ, головень. Рідкісним є сом. У річках заповідника (р. Уж, р. Ослів) спостерігався минь річковий, який занесений до «Червоної книги України».

З видів комах, що занесені до «Червоної книги України», на території заповідника виявлено такі види: жук-олень, вусач мускусний, махаон, аполон чорний, райдужниця велика, стрічкарка блакитна, стрічкарка тополева, ендроміс березовий, ктир шершнеподібний.

Значна кількість видів тварин заповідника має також міжнародний статус охорони. Так до Додатку ІІ Бернської конвенції (Види тварин, що підлягають особливій охороні) занесені 28 видів. До Додатку ІІІ Бернської конвенції (Види тварин, що підлягають охороні) занесені 18 видів. Списки видів тварин заповідника, що занесені до зазначених Додатків на даний час потребують подальшого розширення та уточнення.

Запорукою успіху будь-яких заходів є збір інформації, у нашому випадку – інформації щодо видового різноманіття флори та фауни. Дані інвентаризації флори та фауни конкретної природно – заповідної території є передумовою для проведення наступних наукових досліджень, визначення особливо цінних природних комплексів, встановлення відповідного режиму збереження та використання заповідної території, визначення раритетної складової біоти, організації моніторингу за станом природних комплексів тощо.

Дані інвентаризації флори, а саме вищих судинних рослин, природних заповідників, з одного боку, відображають видове різноманіття та природоохоронну цінність їхніх природних комплексів, а з іншого,- стан цих робіт та загальну вивченість території. Глибина та якість наукових досліджень, в першу чергу, залежіть від можливості установ природно – заповідного фонду сформувати відповідальний та кваліфікований штат наукового підрозділу.

З метою подальшої деталізації інвентаризаційного списку флори і фауни наукові співробітники заповідника спільно з науковцями Житомирського національного агроекологічного університету закладено наукові полігони. Це зокрема біологічні пробні площі поблизу с. Ганнівка, для вивчення динаміки заростання перелогів бувших у сільськогосподарському користуванні та дослідження особливостей рослинного покриву торфо-болотного масиву «Карасьове болото».

Різнопланові лісівницькі (біогеоценологічні) дослідження будуть проводитись на лісовій постійній пробній площі в 73 кварталі. Зараз проводиться робота по виявленню, а також паспортизація рідкісних і червонокнижних представників флори і фауни на маршрутах інспекторами Народицького, Мотійківського, Сухарівського та Розсохівського природоохоронних науково-дослідних відділень.

Співробітники наукового відділу розпочали проведення експедиції в ймовірні місця розміщення унікальних біоценозів.

Інвентаризація – справа кропітка і довготривала, а тому потребує зосередженості і чималих зусиль.

З метою підвищення рівня наукової роботи на території природного заповідника «Древлянський» науковий відділ налагоджує контакти з науково-дослідними установами, навчальними закладами.

Так укладено угоду про наукове кураторство з Житомирським національним агроекологічним університетом щодо надання науково-методичної допомоги при здійсненні наукової, еколого-освітньої, природоохоронної та іншої діяльності, а також кваліфіковані консультації щодо перспектив розвитку наукових та науково-технічних робіт, а також сприяти опрацюванню фактичного матеріалу досліджень за програмою “Літопис природи” і створенню бази даних.

Укладені договори з Національним університетом біоресурсів та природокористування України, Інститутом агроекології і природокористування НАНУ України та нещодавно було укладено угоду з Житомирський державним технологічним університетом, Інститутом сорбції та проблем ендоекології НАН України, Інститутом еволюційної екології НАН України. Ці угоди передбачають собою проведення наукових досліджень та впровадження їх результатів у навчальну практику та практику заповідної справи, підвищення рівня екологічного виховання, освіти та культури. Досягнуто домовленості щодо участі студентів у проведенні польових досліджень під час практичних занять.

Висновки

  1. 1. З метою збереження рослинного покриву природного заповідника «Древлянський», який характеризується значним ценотичним та флористичним різноманіттям, першочерговими завданнями є:
  • встановлення повного синтаксономічного складу всіх типів рослинності, що наявні на території заповідника ;
  • виділення та картування рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України;
  • створення карти рослинного покриву, як основи для подальших наукових досліджень заповідника;
  • моніторинг типових та рідкісних екосистем заповідника;
  • вивчення динамічних процесів у рослинному покриві;
  • проведення повної інвентаризації флори;
  • проведення поглиблених популяційних досліджень приорітетних видів флори;
  • встановлення особливостей синантропізації флори та її адвентивної фракції;
  • аналіз флори;
  • вивчення поширення рідкісних видів та його динаміки;
  • моніторинг рідкісних видів з метою розробки рекомендацій по їх збереженню;
  1. Після встановлення розповсюдження рослин, що потребують охорони, необхідно розробити програму їх збереження. Намітити заходи з обмеження господарського використання рослин у визначених ареалах, можливо встановлення заповідного режиму, організація моніторингу їх стану і при необхідності проведення робіт зі сприяння відновленню поширення рідкісних видів рослин.
  2. Для відновлення корінних лісових ландшафтів слід здійснити детальний аналіз лісорослинних умов території, ландшафтної структури та аналіз давніх карт поширення типів лісу з метою штучного його відновлення у структурі і на площах, які відповідають натуральному відновлення корінних ландшафтів можливе через процес ходу природних сукцесійних змін. Крім того, слід здійснити ряд природоохоронних та відновних наукових заходів з метою швидшого відновлення похідного рослинного покриву. В ході здійснення природоохоронних заходів особливу увагу слід звернути на відновлення лісів, а також збереження луків і болотного фонду. Серед основних змін геодинаміки може бути прогнозоване збільшення площ заболочених територій, в кінцевому вигляді, відновлення інваріантної ландшафтної структури.

У зв’язку з вищевказаним та з метою відновлення корінного (визначально природного) стану ландшафтних комплексів у межах природного заповідника «Древлянський» доцільно здійснити ряд заходів:

  • здійснювати належну охорону існуючої території;
  • припинити використання ґрунтових доріг у межах заповідника, які не мають протипожежного значення;
  • провести рекультиваційні заходи до порушень мікрорельєфу, спричинених господарською діяльністю у минулому.

Список використаної літератури

  • А.С. Малиновський, О.О. Орлов, І.Г. Грабар. Древлянський природний заповідник, його місце в мережі природно-заповідного фонду України та актуальні завдання наукових досліджень на його території. – Житомир, «Вісник ЖНАУ», УДК 515.528, ст.2-17.
  • А. С. Малиновський, М. І. Дідух, Л. Д. Романчук, А.О. Можар та інші. Радіоекологічна оцінка території зони безумовного ( обовязкового) відселення Житомирської області (20 років після аварії на ЧАЕС), Житомир, ДАУ, 2006, ст.6-11, 16-18, 38-42, 60-64.
  • Орлов О.О. Рідкісні та зникаючі види судинних рослин Житомирської області / О.О. Орлов. – Житомир : Волинь, ПП “Рута”, 2005. – 296 с.
  • Птахи України під охороною Бернської конвенції / за ред. Г.Г. Гаврися. – К., 2003. – 394 с.
  1. Рішення Житомирської обласної ради від 15.08.2008 р. № 641 «Про затвердження загального переліку рідкісних та зникаючих видів судинних рослин Житомирської області, які потребують охорони». – Житомир, 2008. – 12 с.
  1. Червона книга України. Рослинний світ / за заг. ред. Я. П. Дідуха. – К. : Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с.
  2. Червона книга України. Тваринний світ / за заг. ред. І. А. Акімова. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 623 с.
  3. Г. В. Фесенко, А. А.Бокотей, Птахи фауни України: польовий визначник, Київ, Українське товариство охорони птахів, 2002.
  4. П.П. Надточій, А. С. Малиновський, А.О. Можар та інші. Досвід подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, 2003.-369с.