Флора і фауна природного заповідника «Древлянський»

Флора і фауна природного заповідника «Древлянський»

Первинна інвентаризація

Попередня інвентаризація флори і фауни заповідника наводиться у науковому обґрунтуванні створення природного заповідника, яке підготували доктор економічних наук А.С. Малиновський., кандидат біологічних наук О.О. Орлов, доктор технічних наук  І.Г. Грабар.
Природна флора заповідника за попередніми підрахунками, налічує близько 800 видів судинних рослин, що складає близько 53 % флори Українського Полісся в цілому. Де здебільше родини айстрових, осокових, капустяних, розових, губоцвітих, злакових.

У складі флори наявна численна раритетна компонента генофонду. Так, зокрема, у заповіднику охороняються види, які занесені до Бернської конвенції: водяний горіх плаваючий, змієголовник Рюйша, сальвінія плаваюча, сон широколистий, юринея синювата, а також види, що занесені до Європейського червоного списку видів, які зникають у всесвітньому масштабі – козельці українські, смілка литовська. 16 видів судинних рослин у заповіднику, занесені до третього видання «Червоної книги України», також наявні унікальні представники червонокнижних – гніздівка звичайна, змієголовник Рюйша, півники сибірські та сальвінія плаваюча.
Серед фітоценозів, що занесені до «Зеленої книги України» , у Древлянському заповіднику слід виділити водну рослинність, до складу якої входять рідкісні рослинні угруповання (формації): глечиків жовтих, латаття білого, латаття сніжно-білого, водяного горіха плаваючого, а також сальвінії плаваючої.

Також на території заповідника охороняються популяції багатьох регіонально рідкісних видів флори; таких, як кадило сарматське, мучниця звичайна, півники угорські, суховершки великоквіткові, тирлич звичайний, гвоздика стиснуто-чашечкова, гвоздика несправжньо-розчепірена та ін.

Тваринний світ Древлянського заповідника вивчений лише фрагментарно. Ландшафтні умови та структура біотопів обумовлюють перебування представників тваринного світу у такому співвідношенні: 51 % – тварини лісових комплексів,      34 % – водно-болотні види та 15 % – види агроценозів.

У формуванні фауни важливу роль відіграє заплава р. Уж з притоками (р. Жерев, Норинь, Грезля, Ослів, Звіздаль). Велика частина території заповідника належить до зони відчуження, де змінився спектр антропогенних навантажень, що наклало відбиток на поширення та чисельність представників тваринного світу. За результатами попередньої інвентаризації, яка потребує ретельних додаткових досліджень, в регіоні зареєстровано 42 види ссавців (в т. ч. 6 видів ареалогічно очікувані), 188 видів птахів (передбачається ще 13 ареалогічно очікуваних), 7 – плазунів, 11 – земноводних, 17 – риб (передбачається додатково ще 3 види), 1 вид круглоротих.

З ссавців характерними є лось, козуля європейська, дикий кабан, лисиця звичайна, куниця лісова, вовк, заєць сірий, білка звичайна, бобер європейський, миша жовтогорла, нориця руда, їжак звичайний, бурозубка звичайна, кріт європейський тощо. Зустрічаються 7 видів ссавців, занесених до «Червоної книги України», унікальними представниками є: вечірниця дозірна, широковух європейський.
В агроценозах – полівка звичайна та миша польова. Дещо рідше зустрічаються акліматизовані види – єнотовидний собака, ондатра, норка американська До нечисленних видів ссавців належить вовчок горішниковий, бурозубка мала, мишка лучна, полівка водяна, ласка, тхір чорний, куниця кам’яна, вечірниця дозірна, нетопир малий, які занесено до Європейського Червоного списку.

У гніздовий період в лісових екотопах домінує зяблик, щеврик лісовий, вівчарик-ковалик, синиця велика. Субдомінантами є вільшанка, вівчарики жовтобровий та весняний, дрізд чорний, гаїчка болотна, синиця чубата, вівсянка звичайна, дятел звичайний тощо.

Для водно-болотних угідь характерними є крижень, баранець звичайний, у лісо-болотних – чирянка мала, коловодник лісовий. Звичайні синантропні види – ластівка сільська, горобець хатній, горихвістка чорна. В агроценозах домінує горобець польовий, жайворонок польовий, щеврик лучний. У зимовий період у заповіднику зареєстровано 54 види птахів.
З регіонально рідкісних гніздових птахів у межах Древлянського заповідника зустрічається пірникоза мала, бугай, бугайчик. Впродовж багатьох років на східній околиці смт. Народичі в долині р. Уж існувала колонія сірих чапель. В околиці с. Любарка з року в рік гніздиться пара лебедів-шипунів. Періодично спостерігається осоїд, лунь лучний, підорлик великий. Фіксується тенденція до зменшення популяції тетерука. В агроценозах кількісно зменшилась популяція куріпки сірої, перепілки, чайки. Малочисельними є жовна сива, дятли середній та малий.

До малочисельних мігрантів належать гагара чорношия, пірникоза сірощока, пірникоза велика, гуска мала, лебідь-кликун, нерозень, пісочник малий, брижач, мартин чорнокрилий, мартин жовтоногий, мартин сивий, сова болотна.

У Древлянському заповіднику зустрічається 18 видів птахів, які занесені до «Червоної книги України», унікальним представником є орел-карлик.

Під час осінньої міграції в долині р. Уж (Народицький р-н Житомирської області та Поліський р-н Київської області) в окремі роки спостерігали скупчення 300–600 птахів журавля сірого. Також значні зграї журавля сірого зустрічалися у межиріччі Норин–Жерев. У 1980-ті роки в межах Народицького суб’ядра відмічали появу дрохви. В окремі роки під час міграції спостерігаються коловодник ставковий та кульон великий. Для долини р. Уж зазначено гніздування 4–6 пар пугача; неодноразово зустрічали сову бородату, передбачається гніздування 4–6 її пар. У межах заповідника, особливо у заплаві р. Уж, у сприятливих умовах знаходиться популяція деркача – до 300 пар.

Долина р. Уж в межах Народицького району Житомирської області та Поліського району Київської області площею 16300 га визначена як така, що має глобальне та регіональне значення для збереження птахів (ІВА 302).
З плазунів домінуючою є ящірка прудка, подекуди зустрічаються вуж звичайний та гадюка звичайна, відмічена «червонокнижна» мідянка. В окремих водоймах площею до 0,2 га нараховується до 4–6 особин черепахи болотної.
З комплексу земноводних найчисельнішою є жаба гостроморда. До регіонально рідкісних належить тритон гребінчастий, райка звичайна, жаба трав’яна, кумка червоночеревна.

Фоновими видами риб є карась сріблястий, в’юн, окунь, щука, плітка. Значно зменшилась за останні роки чисельність карася золотого. До малочисельних видів належать краснопірка, йорш звичайний, щиповка звичайна, лящ, головень. Рідкісним є сом. У р. Грезля зафіксовано міногу українську – представника «Червоної книги України» та Європейського Червоного списку. У річках заповідника (р. Уж, р. Ослив) спостерігався минь річковий, який також занесений до «Червоної книги України».

З видів комах, що занесені до «Червоної книги України», на території заповідника виявлено такі види: жук-олень, вусач мускусний, махаон, аполон чорний, райдужниця велика, стрічкарка блакитна. стрічкарка тополева, ендроміс березовий, ктир шершнеподібний.

Значна кількість видів тварин заповідника має також міжнародний статус охорони. Так до Додатку ІІ Бернської конвенції (Види тварин, що підлягають особливій охороні) занесені 28 видів. До Додатку ІІІ Бернської конвенції (Види тварин, що підлягають охороні) занесені 18 видів. Списки видів тварин заповідника, що занесені до зазначених Додатків на даний час потребують подальшого розширення та уточнення.
З метою подальшої деталізації інвентаризаційного списку флори і фауни наукові співробітники заповідника спільно з науковцями Житомирського національного агроекологічного університету, з яким укладено угоду про наукове кураторство і співробітництво, закладено наукові полігони. Це зокрема біологічні пробні площі поблизу с. Ганнівка, для вивчення динаміки заростання перелогів бувших у сільськогосподарському користуванні та дослідження особливостей рослинного покриву торфо-болотного масиву «Карасьове болото».
Різнопланові лісівницькі (біогеоценологічні) дослідження будуть проводитись на лісовій постійній пробній площі в 91 кварталі. На даний час, проводиться робота по виявленню, а також паспортизація рідкісних і червонокнижних представників флори і фауни на маршрутах інспекторами Народицького, Мотійківського, Сухарівського та Розсохівського природоохоронних науково-дослідних відділень. Цьому передувало навчання інспекторів по вивченню ареально-очікуваних представників рослинного і тваринного світу заповідника, методики їх реєстрації і заповненню карток спостережень.
Співробітники наукового відділу розпочали проведення  експедиції в ймовірні місця розміщення унікальних біоценозів.
Інвентаризація – справа кропітка і довготривала, а тому потребує зосередженості і чималих зусиль.

Закладка постоянная ссылка.

Возможность комментирования заблокирована.