Кому це вигідно?
Підʼїзжаючи до Народич з північної сторони, відчуваєш приємне здивування – на місці занедбаного, захаращеного і зарослого бур’янами «п’ятачка», що біля кільцевої дороги, розбито парк лісових насаджень «Древлянський». На його території працівниками природного заповідника «Древлянський» висаджені берези, дуби, сосни, калини, ясени. Територія парку розчищена, охайно опорядкована. На вході розміщені інформаційні стенди. А ще відновлено, облаштовано і освячено природнє джерело біля села Ганнівка. Вражають своєю величність вікові дуби, миловидні краєвиди берегів і заплав річки Уж, різноманіття водного рослинного світу і його червонокнижних представників і все це відзнято і змонтовано у відеофільмі про Древлянський край. Гортаючи сторінки щойно випущеної книги «Природний заповідник «Древлянський», яка є збіркою відомостей про стан вивчення і збереження природних комплексів заповідника, народних переказів та легенд краю, дивуєшся унікальністю навколишнього різноманіття Північного Полісся, його збереження і подальшого наукового дослідження.
Приємно, що на Народичинні з’явилась державна установа і люди, яким не байдуже до стану довкілля і до того, що ми залишимо нащадкам після свого безрозсудного господарювання.
На в’їзді на територію природного заповідника «Древлянський» з боку Народич та села Великі Кліщі встановлено великі оригінально оформлені інформаційні стенди, що ви вступаєте на заповідну територію. І ось тут і починаються непорозуміння: а чия ж це земля?
Природний заповідник «Древлянський» було створено Указом Президента України 11 грудня 2009 року № 1038, до території якого погоджено у встановленому порядку включення 30872,84 га земель державної і комунальної власності, які надаються (в тому числі із вилучення у землекористувачів) природному заповіднику в постійне користування.
Фактично заповідник розпочав свою діяльність з осені 2012 року. Багато кропіткої роботи було проведено по організаційному становленню цієї державної установи природно-заповідного фонду України. Це створення та забезпечення функціонування адміністрації заповідника, підбір та розстановка кадрів в чотирьох утворених структурних підрозділах природоохоронних науково-дослідних відділеннях і організації їх роботи.
Але повернемось до головного: а чия ж це земля? Відповідно до Указу Президента України Кабінет Міністрів України в 2010-2012 роках повинен був підготувати та вирішити відповідно до законодавства питання щодо вилучення та надання у постійне користування природному заповіднику 30872,84 га земель, а також розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок і проекту організації території природного заповідника «Древлянський», охорони його природних комплексів, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками. Дещо із запізненням, але врешті решт 9 жовтня 2013 року своїм розпорядженням №796 Кабінет Міністрів України погодив питання щодо вилучення та передачі у постійне користування із зміною цільового призначення земельних ділянок зокрема у Державного підприємства «Народицький спец лісгосп» – 16823 га, Державного підприємства «Народицький лісгосп агропромислового комплексу» – 57,7 і передачі їх природному заповіднику «Древлянський».
Здавалося б ніяких перешкод для подальшого становлення заповідної справи в Народицькому районі немає. Але не тут то було. Раніше погодивши згоду про вилучення зазначених земельних ділянок, землекористувач Державне підприємство «Народицький спецлісгосп» і Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства передумали. Бачите, на підставі рішення зборів трудового колективу Державного підприємства «Народицький спецлісгосп» (протокол № 1 від 30.01.2013) і засідання відповідної комісії обласного управління (протокол № 1 від 13.05.2013) вилучення із користування підприємства такої земельної ділянки призведе до скорочення штатної чисельності працюючих працівників підприємства на 71 особу (вони могли б працювати в заповіднику), та до зменшення обсягів промислового виробництва.
А що ж це за землі на яких 71 лісівник веде промислове виробництво, тобто заготовляє лісову продукцію? А це – землі зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, які відповідно до статті 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року виводяться з господарського обороту, відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно небезпечних земель на яких заборонено ведення лісогосподарської діяльності. Як кажуть, коментарі тут зайві. Прикро, що цю позицію підтримує, а можливо і ініціює Державне агентство лісових ресурсів.
Адміністрація природного заповідника «Древлянський» пройшла всі митарства на шляху до вирішення цього питання. Були листи у всі причетні державні установи і організації, звернення до прокуратури, засідання окружного адміністративного суду.
Напевно важко жити в країні, де Указ Президента не указ, розпорядження Уряду просто декларація, а тим часом натужно ревуть завантажені по вінця лісовози прямуючи із заповідних і радіаційних небезпечних територій. Комусь же це вигідно.
Заступник директора
з наукової роботи,
кандидат с-г наук
Можар А. О.