Чорна красуня

                             Чорна красуня


…      Здавна вважалося, що береза ​​– символ жіночої краси, а тому гілки її народ порівнював з русою косою, а стовбур  став метафоричним перевтіленням дівочого стану.
Зібралися якось десять дівчат у селі заміж виходити, та тільки не судилося цьому збутися-напав на землю рідну ворог іноземний,  пішли добрі  молодці свій  край захищати. Та не всі повернулися. Весілля гуляв народ у дев’яти будинках, до однієї ж дівчини  наречений не повернувся – загинув,  борючись в бою. Дівчина дала обіцянку все життя оплакувати свого коханого і ніколи не приміряти весільного наряду. Все життя одягалася вона в чорний одяг. А коли померла — душа дівоча переселилася в березу, яка прийняла її страждання і сумний образ чорної берези.
Забайкалля являється батьківщиною берези чорної, або даурської.
Як зауважують  фахівці, чорна береза ​​– це генетичне відхилення класичної білої, вона являє собою природний феномен. Вважається індикатором придатності ґрунту для землеробства. Охороняється в заповідниках. Росте в нижній частині гірських схилів на глибоких і вологих грунтах як домішка в листяних лісах.
Дерево до 25 м заввишки з широко розкидистою ажурною кроною. Легко відрізняється від інших видів оригінальною корою: у молодих дерев вона рожева або навіть трохи червонувата, у старих  темно – сіра  іноді навіть чорно-бура, розтріскується уздовж. Береза періодично відшаровується і частково обпадає, частина її залишається висіти клаптиками, створюючи враження кучерявості.
Листя овальне. Цвіте слідом за розпусканням  листя.  Вегетаційний період у неї коротший, ніж у інших беріз. Дуже світлолюбна і вимоглива до грунту, але менш вимоглива до грунтової вологи.  Погано переносить обрізку і пересадку.
На території нашого краю чорна береза росте вже давно, звичайно це поодинокі дерева, але сама їх присутність викликає цікавість.
У 1978 році «Радянська Житомирщина»  надрукувала замітку «таємниця чорних беріз». В ній ішлося, що заліські лісівники організували охорону чорної берези, та вивчають її біологічні особливості. Дані про це не збереглися, та головне, що залишились берези яким досі більше 60 років.
Співробітниками природного заповідника «Древлянський» виявлено декілька чорних беріз на території заповідника, та ще декілька в лісництвах що не входить до його складу. Два дерева недалеко від Межиліски. Більше 20 на території Заліського лісництва в 31 кварталі.
Охорона чорних беріз має пріоритетне значення, адже цей вид  є рідкісним  на   нашій території. Та поодинокі дерева вказують, що навіть тисячі кілометрів не являються перепоною для існування виду.
Цікаво, що ми зможемо ще віднайти у заповіднику?

 

Науковий співробітник
ПЗ «Древлянський»
Ян Плакош

Закладка постоянная ссылка.

Возможность комментирования заблокирована.